Подорожуємо Хмельниччиною: Маліївці - палац, який врятував... лікар

Маліївці, невеличке сільце на Дунаєвеччині, поціновувачі архітектурної екзотики не дарма нарекли провінційним Версалем. Саме тут до наших днів чудово зберігся неймовірної краси палац відомого графського роду Орловських. А ще подорожніх зачаровує казковий водограй. Тож проїхати повз і не подивитися - просто не можливо. Тим більше, що від траси «Хмельницький-Чернівці» у бік - всього 8 кілометрів.

Шкільні дошки в мармурі

Палац, особливо зовні, досі зберігає свій первозданний вигляд. Кажуть зводили його за планом відомого архітектора Мерліні у 1788 році. І володіли ним Орловські аж до 1918 року. Розквіт маєтку припадає на часи Олександра Орловського та його синів Мечеслава і Ксавелія Францішека – останнього власника маєтку.

Колись маєток у Маліївцях славився не лише своєю розкішшю і красою, неймовірним парком з чудернацькими фігурами та фонтанами. Розповідають, що в садибі була багата бібліотека та колекція живопису європейських майстрів. Наприклад, робота Рафаеля «Свята родина». Але під час громадянської війни Ксавелій Францішек частину колекції та бібліотеки перевіз до Франції. Те, що залишилось, передали до різних музеїв, архівів та бібліотек.

Читайте також: Подорожуємо Хмельниччиною: штучний водопад в Маліївцях, місце сили та легендарних скарбів

Значну частину творів мистецтв таки розграбували. Зараз у парку ще можна знайти залишки скульптурних композицій, наприклад, фонтан у вигляді лева та лебедів.

Атланти тримають на плечах муровану балюстраду.

Уже понад шістдесят років у графських хоромах розміщений обласний дитячий протитуберкульозний санаторій. Нині він заповнений дітлахами вщент. У колишніх покоях – класи для навчання. Незвично виглядають сучасні дошки, обрамлені в старий мармур. Мабуть, колись на їх місці були картини.

Усередині збереглося багато ліпнини...

... і мармуру

Ліпниною прикрашені стіни та стеля.

Тут можна довго замиловуватися столітньою ліпниною, різьбленими канделябрами і мармуровими барельєфами. І гордовитими атлантами, котрі тримають не плечах муровану балюстраду. Вони хоч і пощербили свої носи, загадкової краси не згубили.

Чи не найголовніша родзинка маліївецького палацу - атланти.

З палацу вже знімали покрівлю

Працівники санаторію, як можуть бережуть красу колишнього маєтку. Без зайвих розпитувань прочиняють панські покої і навіть проводять невеличкі екскурсії. «Найчастіше сюди навідуються поляки, - каже Світлана Ковальчук, головний лікар санаторію. – Хтось – шукає свої корені, хтось пише історичні книги, хтось заради цікавості, адже Орловські – знатний польський рід».

Нині тут діє дитячий санаторій.

Зараз, як і мабуть, раніше, окрасою палацу є парадна зала. У 2005 її реставрували. Навіть канделябри для свічок виготовили за ескізами з фотографій, які знайшлися в архівах. Того ж року, коли санаторій святкував шестидесятиріччя, на балкончиках у парадній залі грав оркестр, музики якого були одягнені у костюми XVIIIстоліття, а на паркеті, звісно ж, кружляли дами у бальних сукнях.

Залу реставрували у 2005-му.

У сусідній кімнаті, кажуть працівники санаторію, була більярдна кімната, далі - графська спальня. Втім, цей палац зберігся не «якимось дивом», як звикли писати у своїх нотатках подорожні.

Канделябри для свічок виготовили за ескізами з фотографій, які знайшлися в архівах.

В санаторії розповідають, що у часи жовтневого перевороту з палацу вже почали знімати покрівлю. Тоді лікар, який служив у графа, поїхав до Харкова і випросив, щоб цей будинок зберегли для лікарні. Тож якби не він – на Маліївецький маєток чекала б така ж сама доля, як усіх інших.

Дерева-екзоти - цікавинки малаївецького парку.

Іноді до палацу навідується правнук останнього володаря маєтку Ксавелія Орловського Каспер Красіцький. Саме він передав працівникам санаторію книгу «Історія однієї родини», видану в Польщі, в якій зібрані унікальні фотографії з маєтку, початку ХХ століття.