ye-logo.v1.2
15 Серпня, 2020

Подорож вихідного дня: топ 5 місць Хмельниччини, котрі здивують

Туризм 10760
Недобудований віадук в Панівцях нині часто називають мостом-привидом
Недобудований віадук в Панівцях нині часто називають мостом-привидом. Фото: з архіву

Підбірка цікавих локацій для одноденної подорожі.

Літо – у розпалі. Тож саме час залишити про нього спогади, які буде приємно згадувати увесь рік. І подорожі – чи не найвдаліший для цього варіант. Якщо немає часу чи можливості їхати, як то кажуть, за сім морів, можна організувавши невеличку одноденну подорож відомими і не дуже місцями Хмельниччини. Минулого разу сайт «Є» розповідав про Святе озеро, палац в Рахнівці, монастир в Сатанові… Сьогодні ми підготували чергову підбірку місць Хмельниччини, куди можна помандрувати, щоб відпочити від робочих буднів. Наприклад, подивитися на міст-привид в Панівцях та кар’єр зі смарагдовою водою в Зубрівці на Кам’янеччині, старовинні Самчики та Антоніни, невідомі для загалу Малиничі...

Антоніни – музей просто неба

Безперечно, невеличке селище Антоніни на Красилівщині можна назвати саме так – музей просто неба. Казкові будинки, що нагадують замки в мініатюрі чи декорації для старовинного фільму, зведені в єдиному ансамблі, в готичному стилі, і зустрічають подорожніх вже при в’їзді. Збудовані більше ста років тому, вони чудово збереглися донині. На котрому не зупиниш погляд – справжній витвір мистецтва.

Унікальними Антоніни стали за правління шляхетного роду Потоцьких. Найбільшого розквіту селище зазнало за господарювання останнього власника – Юзефа Миколи Потоцького – на початку ХХ століття. Антоніни були його літньою резиденцією. Саме Юзеф Потоцький перетворив звичайне досі селище на розкішний маєток: добудував палац, звів десятки господарських приміщень, насадив сквер.

Унікальними Антоніни стали за правління шляхетного роду Потоцьких
Нині територія палацово-паркового комплексу зустрічає подорожніх величною брамою
Будиночки для офіціалістів – графських службовців складають неповторне архітектурне обличчя селища

Маючи близько ста тисяч гектарів орних земель у володінні, Потоцький прагнув скрізь модернізувати та удосконалити кожен робочий момент. Усе з новітнього обладнання, яке існувало на той час, було і в Антонінах. Граф будував фабрики, млини, винокурні, лісопильні, цукрові заводи... Тут були ставки для розведення коропів, конюшні з найкращими арабськими скакунами, парфумерна фабрика та фабрика гути, школа і міністерське училище для хлопчиків, телеграфно-поштове відділення. Потоцький навіть продав в Африці свою діамантову копальню, щоб побудувати в Антонінах залізницю.

Нині територія палацово-паркового комплексу зустрічає подорожніх величною брамою. Сам палац до наших днів не зберігся. З огляду на те, що усе це проіснувало про понад сотню років, нині в Антонінах можна побачити ще чимало цікавого. Наприклад, будиночки для офіціалістів – графських службовців. Нині вони, вже столітні, й складають те неповторне архітектурне обличчя селища, яке вражає, дивує, захоплює. Про кожен з них можна писати, слухати, але, звісно, краще побачити.

Більше про Антоніни можна дізнатися в матеріалі «Антоніни – готика просто неба».

Самчики – палац та село в розписах

Безперечно, у топі місць Хмельниччини, які дивують, вражають і зачаровують, неможливо не згадати село Самчики з його прегарним палацом та автентичними розписами. Тут зберігся цілий архітектурно-парковий ансамбль, який зараз є Державним історику-культурним заповідником «Самчики». У палаці можна оглянути розкішні інтер’єри, а ще прогулятися парком, зазирнули у китайський будиночок, посидіти в альтанці на пагорбі.

У Самчиках відроджують неповторний, яскравий та самобутній самчиківський розпис
Палац у Самчиках прикрашають фігури левів
Китайський будиночок - колишня льодовня, або, по-простому будиночок-холодильник

 І, звісно ж, обов’язково варто прогулятися селом, яке перетворили на справжній арт-об’єкт. Адже саме тут відроджують неповторний, яскравий та самобутній самчиківський розпис, який не перестає дивувати поціновувачів народної творчості, підкорюючи все нові мистецькі проекти. Нині місцевий розпис можна побачити на календарях, на писанках, на стінах в соціальних закладах, на футболках та дитячих малюнках, в мистецьких проектах, майстер-класах та арт-турах… І звісно ж, на будівлях в Самчиках. У 2018 році тут реалізували проект, створивши за допомогою розписів справжнє арт-село…

Підписатися на канал "Є" в Youtube

Кар’єр зі смарагдовою водою

Ще один з варіантів для подорожі на вихідні – подивитися затоплений кар’єр біля села Зубрівка, що неподалік Кам’янця-Подільського. Його вже встигли назвати Подільськими Мальдівами.

Світлини із Зубрівського кар’єру буквально заполонили соцмережі. Вода приваблює туристів та фотографів неймовірним бірюзовим кольором. Тут не глибоко. Як кажуть, води - по коліно.

Щоправда, як розповідає сільський голова Панівців Анатолій Костюк, до території якого входить Зубрівка, цей кар’єр є приватною територією, і будь-якої миті тут може знову розпочатися видобування каменю і вода може просто зникнути. І також будьте готові, що на територію вас можуть і не впустити, тож доведеться милуватися смарагдовою водою здалеку.

Підписатися на канал "Є" в Youtube

Міст-привид в Панівцях

А ще, намилувавшись кар’єром, принагідно можна відвідати міст-привид, що є поруч в Панівцях. Чому привид? Це недобудований залізничний міст, якому вже близько сотні років. Втілити в життя грандіозну ідею будівництва залізниці тут намагалися у 1915 році. Залізниця мала з'єднувати Російську імперію з Австро-Угорщиною, але перша світова війна стала на заваді. Будівничі встигли звести віадук і височезні, майже у 30 метрів, пілони-опори. Нині недобудований панівецький міст називають не інакше як міст-привид.

В Панівців, до речі, дуже цікава історія. ХVІ століття Ян Потоцький, воєвода Брацлавський, староста Кам'янецький, збудував у Панівцях кам'яний замок, який зайняв частину високого мису, що омивався з трьох боків водами річки Смотрич. Пізніше замок зазнав значних перебудов, оборонні споруди перетворили на господарські. На сьогодні від  старовини збереглися лише перебудовані фрагменти.

Недобудованому залізничному мосту близько сотня років
Нині панівецький міст називають не інакше як міст-привид.

 Відомо, що в Ян Потоцький в Панівецькаму замку дав притулок протестантській кальвіністській церкві, які розгорнули тут активну діяльність. Так, з панівецької друкарні виходили видання, направлені проти папства. Після загибелі Потоцького його брати, завзяті католики, наказали протестантів з Панівецького замку вигнати.

Малиничі – таємниці та легенди приміського села

Малиничі – село в Хмельницькому районі. Воно хоч не входить до відомих туристичних маршрутів, але для тих, хто любить усілякі легенди, пов’язані з панськими часами, для одноденної подорожі – те, що треба. Колись село могло похвалитися красою панського маєтку. Він до наших часів не зберігся. Наприклад, там, де нині шкільний стадіон, росла величезна панська клумба піонів, на яку приїжджали подивитися люди з усіх околиць.

Пани, кажуть, з села – лялечку зробили: і парк насадили, церкву міцну збудували… А от самих трагедії не оминали... До нині ходять легенди про трагічну смерть панської дочки. І там де їївбила  блискавка, досі височить скульптура Святої, а на місці склепу – величезний кам’яний хрест, якого називають не інакше як «Грубий хрест». Він та скульптура Святої належать до часів панування тут Людвіка Маковецького.

Аби дістатися відомої у селі Святої – потрібно прямувати на околицю. Кажуть, тут, поблизу дороги, котра вела на панські поля, і загинула дочка Маковецького. У народі це місце й досі вважають зачарованим, аномальним. Сюди часто б’ють блискавиці. От і переповідають, що блискавка влучила в дівчину…

Кам’яна скульптура Богородиці з віночком зірок на голові вже ледь похилилася. Вона стоїть та круглій кулі, що нагадує землю. Її основу зіпсували сліди від… куль. Кажуть, у роки війни тут були дуже запеклі бої, але жоден снаряд у Святу не влучив. Є й інша версія походження цієї скульптури. Переповідають, що з того кінця починалися Малиничі. Тому й можливо, ця скульптура – просто берегиня села, яку усі сільчани називають Свята.

Входу до усипальниці Маковецьких немає. Свого часу до склепу вів підземний хід з хатини неподалік

Там, де хрест, усипальниця Маковецьких. Саме тут поховав пан доньку. Кажуть, сам Людвік довго теж не прожив – усього 43 роки. І його, за заповітом, поховали поруч з улюбленою донькою. Хрест має метрів з п’ятнадцять у висоту, з кам’яних монолітів… Цікаво, що входу до склепу немає. Переповідають, що він був в одній з селянських хат і дуже суворо охоронявся. Тим підземним ходом навідувався пан до своєї доньки, аж поки самого не поховали. Коли хата завалилася – зник і хід.

Більше про Малиничі можна прочитати в матеріалі «Малиничі: Грубий хрест і таємниці малиницької Святої».

Читайте також: 

Подорож вихідного дня. Топ-6 замків і палаців поблизу Хмельниччини

Подорож вихідного дня: Маліївці – архітектурна екзотика та диво-водоспад

Відпочинок за кордоном: куди можуть поїхати українці та за яких умов (СПИСОК)

Коментарі:

До теми

Інформація з інших ресурсів

Популярні новини

Новини Хмельниччини

Інформація з інших ресурсів

Останні оголошення

Відпочивай і подорожуй

  Так  Ні, дякую