clear-dayclear-nightcloudyfogpartly-cloudy-daypartly-cloudy-nightrainsleetsnowthunderstormwind emailfbgpinstokrsstgtwvibervkwaytSkypeWhatsappViberPhoneMail

Малиничі: Грубий хрест і таємниці малиницької Святої

Є версія, що цей хрест – творіння рук відомого скульптора Віктора Бродського

Є версія, що цей хрест – творіння рук відомого скульптора Віктора Бродського . Фото: Ірини Олійник.

Там де блискавка спопелила панську дочку – височить скульптура, а на місці склепу – величезний кам’яний хрест.

Малиничі – село приміське. П’ятнадцять хвилин – і ви вже в обласному центрі. Хоча у свої роки, кажуть, коли Проскурів був ще не надто невідомий, воно могло навіть з ним позмагатися, особливо красою панських маєтків. Переповідають, що там, де нині шкільний стадіон, росла величезна панська клумба піонів, на яку приїжджали подивитися люди з усіх околиць.

Малиниччанам з панами таланило. Кажуть, добрі були, хоч і змінювалися часто: з людей не збиткувалися, з села – лялечку зробили: і парк дивовижний посадили, що й до нині столітні липи та каштани буяють, церкву міцну збудували, де й нині дзвони лунають… А от самих трагедії не оминали... Донині серед малиниччан ходять легенди про трагічну смерть панської дочки: там де її блискавка спопелила – височить скульптура Святої, а на місці склепу – величезний кам’яний хрест.

«Вони – як символи села, – кажуть у селі. - Їх хоч і не досліджували дуже відомі історики, ми усі таємниці розгадали самотужки. Ці пам’ятки у нас шанують. Століття минули, а вони й досі стоять».

У Святу не влучив жоден снаряд

Величезного кам'яного хреста, якого у селі називають не інакше як «Грубий хрест», видно здаля.

«Там, на узвишші, колись був старий цвинтар, – показує директор місцевої школи Володимир Гусар, який погодився нам провести невеличку екскурсію. – Усе це – колишні володіння панів Маковецьких».

І хрест, і скульптура Святої належать якраз до часів панування Людвіка Маковецького. Аби дістатися відомої у селі Святої – прямуємо на околицю. Там, на узвишші, височить скульптура.

«Тут загинула дочка Маковецького, – розказує пан Володимир. – Поблизу дороги, котра вела на панські поля. У народі це місце й досі вважають зачарованим, аномальним. Сюди дуже часто б’ють блискавиці. Довкола уже хат стільки погоріло! От і переповідають, що блискавка влучила в дівчину…»

Височенна кам’яна скульптура Богородиці з віночком зірок на голові ледь похилилася, але й досі зберігає неймовірну жіночу красу. Вона, традиційно для католицьких Борогодиць, стоїть та круглій кулі, що нагадує землю, і дивиться з висоти на село вже понад півтора століття. Лише основу пам’ятки трішки зіпсували сліди від… куль. Кажуть, у роки війни тут були дуже запеклі бої, але жоден снаряд у Святу не влучив.

Свята наче дивиться на село з висоти.

Є й інша версія походження цієї скульптури. Переповідають, що з того кінця починалися Малиничі. «З Морозівки» – кажуть у селі. Так нарекли цю частину села, бо там було розповсюджене це прізвище. І туди якраз вела головна дорога з Фельдштина. Тому й можливо, ця скульптура – просто берегиня села, яку усі сільчани називають Свята.

Творіння рук Бродського

Поховав пан доньку у гарній гробниці на околиці цвинтаря. Кажуть, сам Людвік довго теж не прожив – усього 43 роки. Його, за заповітом, погребли поруч з улюбленою донькою».

До усипальниці Маковецьких й нині біжить вузька стежка. Повз старий цвинтар, прямісінько до височенного хреста. Зблизька він виглядає ще величнішим. Метрів з п’ятнадцять у висоту, з кам’яних монолітів… Жодного натяку на старість. Підняти таку глибу над усипальницею, мабуть, була справа не злегких…

У війну в скульптуру не влучив жоден снаряд.

«Мабуть, усипальниця дуже велика і міцна, якщо століттями витримує таку глибу, – робить припущення Володимир Борисович. – За роки хрест не похилився ані на сантиметр. Цікаво, що входу до склепу немає. Переповідають, що він був в одній з селянських хат і дуже суворо охоронявся. Тим підземним ходом навідувався пан до своєї доньки, аж поки самого не поховали. Коли хата завалилася – зник і хід».

Звісно ж, знаходилися безбожники, які намагалися підкопатиися до усипальниці. У селі кажуть, цінностей там не знайшли, а для мародерів нічим добрим ці відвідини не скінчилися.

«Є версія, що цей хрест – творіння рук відомого скульптора Віктора Бродського – автора Лаури Пшездецької, котра нині є окрасою Кам'янець-Подільського кафедрального собору, – каже пан Гусар. – І що цікаво, на тому ж соборі є скульптура Діви Марії, дуже подібна на нашу Святу, що стоїть на околиці».

До нині на хресті збереглася мармурова табличка, котра стосується смерті Людвіка Маковецького. З усього можна розібрати, що помер відомий поміщик у 1891 році.

«Табличку, де йшлося про життя та смерть доньки, розбили десь років 30 тому, – розповідає Володимир Борисович. – Варварів вистачає. Вхід був у хатині трохи нижче. Там, кажуть, жив наглядач».

Нині директор Володимир Гусар плекає надію, що хтось з нащадків відомого року Маковецьких таки колись завітає до Малиничів: «Бо правнуки мають знати усе, що люди бережуть і знають про їх славний рід».

Система Orphus
Помітили помилку в тексті? Виділіть її мишкою та натисніть Ctrl + Enter
Коментувати:
Коментарів - 0:

Популярні новини

Останні новини

Останні фото та відео




Архів новин

<<Жовтень 2018>>
ПнВтСрЧтПтСбНд
1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

14

15

16

17

18

19

20

21

22

23

24

25

26

27

28

29

30

31