Нестерука таки не пустили на вибори

«Ми виграли, – заявила голова ТВК Тетяна Остафійчук. – Комісія не приймала документи від цієї політичної сили через те, що виявила, що збори з висування кандидатів до місцевої ради та на посаду міського голови проходили не за вказаною в заяві адресою». Доводити свою правоту «промисловцям» виявилося складно, бо напередодні зник голова осередку, про місце перебування якого й досі не знають. Тим часом, лише він може представляти інтереси організації, від інших осіб жодних документів ні суди, ні ТВК не розглядають.
Згадана  партійна організація першого жовтня висунула нинішнього міського голову Кам’янця-Подільського Анатолія Нестерука, хоч його 20 вересня заарештувала СБУ, звинувативши в отриманні хабара. Його висунув також осередок Комуністичної партії України, але ув’язнений дав згоду балотуватися від промисловців. Його заява, проте, так і не надійшла до комісії. Двох посланих до СІЗО її представників не допустили до Нестерука. З цього приводу, каже адвокат В’ячеслав Заречнюк, подано заяву до суду. Анатолій Нестерук і  досі перебуває під вартою, незважаючи, за словами адвоката, на погіршення стану  здоров’я та потребу в стаціонарному лікуванні, а також наявність державних нагород. Представники стотисячної громади Кам’янця-Подільського звернулися до Уповноваженого  з прав людини Ніни Карпачової  з проханням, аби вона відвідала Хмельницький СІЗО  та допомогла звільнити міського голову, якого  громада   поважає і мала бажання знову голосувати за нього. За словами голови міської ради ветеранів Леонтія Рогаля (ця організація нараховує понад 20 тисяч членів і на своєму пленумі одностайно підтримала Нестерука), отримано  відповідь від омбудсмена: за зверненням кам’янчан  відкрито провадження і триває перевірка. Орієнтувати своїх членів щодо підтримки іншого кандидата згадана організація офіційно не збирається, каже Леонтій Рогаль. У громаді ширяться чутки про те, що, можливо, з висуванням було розіграно спектакль. Як і щодня, громадяни виходять на майдан, проводять мітинги протесту чи обмінюються думками з приводу того, що сталося.  Щоправда, тепер зібрання вже не такі багатолюдні: багато хто втратив віру в те, що справедливість можна відстояти.