Новини читачів

ПРАВО НА ОБОВ’ЯЗКОВУ ЧАСТКУ ЯК ОСОБЛИВИЙ ВИД СПАДКУВАННЯ

Цивільним законодавством України гарантовано власнику на свій розсуд володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном, але водночас і встановлено певні обмеження щодо права розпоряджатися своєю власністю, тобто визначено обмеження волі заповідача, шляхом установлення права окремої категорії осіб на обов’язкову частку у спадщині.
Таким чином, законодавством закріплено існування двох видів спадкування — за заповітом і за законом, але спадкування обов’язкової частки застосовується лише за наявності заповіту.
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначає, що наявність у особи обов’язкової частки не є підставою недійсності заповіту, оскільки право на обов’язкову частку у спадщині цивільним кодексом України.
Цивільний кодекс Українивстановлює, що малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов’язкова частка). Розмір обов’язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.
Слід врахувати, при обчисленні розміру обов’язкової частки враховуються всі спадкоємці за законом, які могли бути закликані до спадкування (і ті, що не прийняли спадщину або відмовились від неї). За змістом ч. 3 ст. 1235 ЦК України чинність заповіту щодо осіб, які мають право на обов’язкову частку у спадщині, встановлюються на час відкриття спадщини.
Сімейний кодекс України зазначає, що малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. Неповнолітньою є дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.
Заяви про прийняття спадщини від малолітніх осіб, подають батьки малолітніх осіб (усиновлювачі), опікун. У випадку, коли спадкоємцями є малолітні особи, батьки повинні разом з заявою подати документи, що підтверджують їх повноваження, як представників малолітньої особи (свідоцтво про народження малолітньої особи, що не досягла 14 років) (ч.4 ст.1269 Цивільного кодексу України).
Особа, яка досягла чотирнадцяти років, має право подати заяву про прийняття спадщини без згоди своїх батьків або піклувальника .
Дитина вважається такою, що прийняла спадщину, навіть якщо на момент смерті спадкодавця проживала окремо.
Неповнолітня особа віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років може відмовитися від прийняття спадщини за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальника і органу опіки та піклування.
Батьки (усиновлювачі), опікун можуть відмовитися від прийняття спадщини, належної малолітній, недієздатній особі, лише з дозволу органу опіки та піклуванняЯкщо неповнолітня особа набуває повної цивільної дієздатності (у разі реєстрації шлюбу особи, яка не досягла повноліття, або у випадку, якщо особа, яка досягла шістнадцяти років, працює за трудовим договором, а також якщо неповнолітня особа записана матір’ю або батьком дитини), вона також зберігає за собою право на обов’язкову частку.
Права повнолітніх непрацездатних дітей спадкодавця на обов’язкову частку у спадщині необхідно розуміти так, що таке право мають, зокрема, повнолітні діти спадкодавця, визнані інвалідами в установленому законом порядку, незалежно від групи інвалідності.
До непрацездатних вдови/вдівця та непрацездатних батьків відносяться особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку та непрацюючі особи, визнані інвалідами в установленому порядку.
Ви можете підтвердити свою рацездатність пенсійним посвідченням (у разі коли особа досягла пенсійного віку, встановленого чинним законодавством України) або довідкою МСЕК про надання фізичній особі статусу інваліда будь-якої групи.
Пам’ятайте! Спадкування обов’язкової частки є правом, а не обов’язком спадкоємця і реалізується лише в разі прийняття ним спадщини шляхом проживання разом з померлим або подачі заяви про прийняття спадщини до нотаріуса. При цьому слід ураховувати правила Цивільного кодексу України, за якими певні особи (малолітні, неповнолітні, недієздатні особи, а також особи, дієздатність яких обмежена, особи, які спільно проживали із спадкодавцем на час відкриття спадщини) вважаються такими, що прийняли спадщину, якщо протягом встановленого строку не подали заяву про відмову від неї.