Новини читачів

УЧАСТЬ В АКЦІЇ «РАДІОДИКТАНТ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЄДНОСТІ»
День української писемності та мови – це свято, яке щороку відзначається в Україні 9 листопада. За православним календарем – це день вшанування пам'яті Преподобного Нестора-Літописця – послідовника творців слов'янської писемності Кирила і Мефодія.
У цей день за традицією відзначають найкращих популяризаторів українського слова, заохочують видавництва, які випускають літературу українською мовою. Сьогодні ж стартує Міжнародний конкурс знавців української мови імені Петра Яцика, щорічна кількість учасників якого понад 5 млн із 20 країн світу.
У День української писемності та мови, на Українському радіо традиційно відбувається радіодиктант національної єдності. Цю акцію започатковано у 2000 році.
Коли й де виник диктант як спосіб перевірки грамотності, навряд чи скажеш напевне, але відомо, що саме слово «диктант» походить з латини. Це слово-чужинець має чимало родичів у нашій мові: диктувати й диктор, диктат і навіть диктатор.
Але радіодиктант національної єдності нічого спільного, крім етимології, не має ні з диктатом, ні з диктаторами: ця акція, що відбувається в День української писемності та мови вже в сімнадцяте, добровільна.
У цьому році у заході, який відбувся за підтримки керівництва академії, взяли участь понад 2000 чоловік.
Персонал Національної академії Державної прикордонної служби України ім. Богдана Хмельницького вкотре долучається до цієї акції. Командування на чолі з ректором – генерал-майором Олегом Шинкаруком, викладачі, працівники академії, слухачі, курсанти і студенти зібралися в конференц-залі, для того, щоб долучитися до акції, продемонструвати свою єдність та перевірити грамотність. Не обійшлося і без хвилювання. Але настрій у всіх був піднесений. Цьому сприяла атмосфера заходу, що підготували викладачі кафедри педагогіки та соціально-економічних дисциплін, а виступ лауреата міжнародних та всеукраїнських конкурсів, солістки Хмельницької обласної філармонії Лесі Король надав ще більшої урочистості. Усі учасники акції переглянули короткий репортаж про те, як відбувався радіодиктант у 2016 році, згадали деякі правила правопису разом з Олександром Авраменком, який диктував текст і в цьому році, а потім під диктовку написали текст.
Усі охочі мали можливість надіслати власноруч написаний текст для перевірки та адресу Українського радіо.
Варто додати, що у цьому році викладачі кафедри педагогіки та соціально-економічних дисциплін активно популяризували День української писемності та мови в академії. Було започатковано академічний конкурс знавців української мови серед усього персоналу академії, за результатами якого незабаром буде оголошено переможців та їх заохочення. А напередодні проводився конкурс знавців української мови серед курсантів. «Мова невіддільна від української політичної нації. Вибір української мови – це вибір на користь майбутнього», – ці слова Ю. Макарова стали лейтмотивом заходу. Викладачі ознайомили курсантів з історією відзначення цього свята, розповіли про розвиток української писемності, української рукописної книги, про найвідоміших українських друкарів. Курсанти переглянули фільм про життя та подвиг Несторі-Літописця, а потім позмагалися у знаннях української мови і літератури.
Загалом курсанти завжди беруть активну участь у конкурсах знавців української мови. Ось уривок з творчої роботи першого етапу конкурсу імені Тараса Шевченка, написаної курсантом 321 навчальної групи Ігором Лущаном, які перед початком диктанту навів завідувач кафедри педагогіки та соціально-економічних дисциплін Олександр Діденко. Курсант пише: «Слово – це та потужна зброя, завдяки якій можна перемогти у битві, навіть не розпочавши її. Моя порада до командирів нашої армії. Адже від них залежить хід подій в діях проти агресора. Вивчайте не лише тактику ведення бою, а й перечитуйте вірші Тараса Шевченка, в них ви зможете навчитися підтримувати бойовий дух побратимів, а також на прикладах доводити, що ще нічого не втрачено, потрібно мати надію на краще. І тільки після цього ми переможемо в гібридній війні та проженемо цих загарбників з нашої рідної землі!»
Безумовно, такі слова заслуговують на повагу.