Новини читачів

Вшанували память вязнів нацистського концтабору Шталаг-355.
Сьогодні, 9 квітня 2021 року, за два дні до річниці звільнення Бухенвальда (11 квітня 1945 року), коли відзначають Міжнародний день визволення вязнів нацистських концтаборів. З метою вшанування жертв фашистських концтаборів та збереження памяті про подій минулого саме цього дня було проведено покладання квітів до меморіального комплексу загиблим вязням нацистських концтаборів, що на території нашої військової частини.
В цей день Україна разом з усім світом вклоняється людям, які пройшли тяжкий табірний шлях та віддає данину скорботної памяті жертвам нацизму, які загинули в концтаборах.
На теренах Хмельницької області, серед усієї групи памяток періоду Другої світової війни, лише на території 19 ракетної бригади Свята Варвара збережено унікальний меморіальний комплекс присвячений військовим вязням нацистських концентраційних таборів. Також, з ціллю не допущення повторення лиха, збереження та передачі памяті про страшні сторінки минулого у музеї історії військової частини, що у солдатському клубі, функціонує ціла експозиційна кімната присвячена цьому важкому періоду нашої історії, а саме жертвам Шталагу-355.
Сторінки минулого не треба забувати ніколи. Важкий шлях пройшло покоління війни - голод, важка виснажлива праця та багато інших випробувань. Ті, що залишилися в живих, сьогодні згадують минуле з болем. Важкі сльози навертаються на очі вцілілих сьогоднішніх ветеранів, а в серцях відлунює тривога, - головне, щоб це більше ніколи не повторилося!.
З кожним роком Друга світова війна на крок, на перегорнуту сторінку віддаляється від нас. Та забути звитягу батьків, дідів, прадідів неможливо, тим паче в умовах сьогодення, коли частина української землі захоплена ворогом, а найкращі діти України щоденно ризикують і віддають життя задля збереження миру, цілісності держави та спокійного, звичного укладу життя нашого народу.
Тоді, як і тепер, мільйони українців опинилися у полоні, відірваними від своїх родин, тисячі потрапили за колючий дріт нацистських фабрик смерті, розташованих як на українській території, так і поза її межами. Точний підрахунок вязнів вихідців із території України наштовхується на низку проблем, обумовлених історично та геополітично. Як на початку війни, так і на її завершення Україна не мала власної державності. Більшість українців, які потрапляли в табори, нацисти маркували як радянських, польських чи угорських громадян. Частина з них взагалі не проходила реєстрації, а потрапляла відразу до крематорію.
Наша область в окупаційній неволі перебувала два роки і майже девять місяців: з 29 червня 1941 року по 4 квітня 1944 року 1011 діб.
За час свого кривавого панування в області нацисти розстріляли і закатували понад 477 тисяч мирних громадян і військовополонених (в т.ч. у Проскурові 81 тис.), на масові роботи до Німеччини вивезено 117 230 чоловік. Хмельницька земля поклала на вівтар звільнення від нацизму понад 250 тисяч найкращих синів і дочок, а для 30-ти тисяч воїнів дітей різних народів стала місцем вічного спочинку.
У передмісті Проскурова, на його східній околиці, під час Другої світової війни діяв німецький табір особливого режиму для військовополонених Шталаг 355 (нім. Stalag 355). Умови перебування у ньому були просто нелюдськими, не придатними для виживання. Навкруги він був обнесений рядами колючого дроту, розділений на квадрати і всюди стояли наглядові вежі, між якими було залишено простір для проїзду возів. До табору було підведено вузьку колію. Штрафний ізолятор відокремлювався від загальної зони табору двома рядами колючого дроту і охоронявся окремою командою.
Люди тисячами помирали від численних хвороб та голоду. Страшний голод позбавляв людей розуму, вони різали ремені, змочували їх водою, потім довго жували й ковтали. Доведені до відчаю, деякі з них фактично дичавіли і намагалися їсти трупне мясо померлих, були випадки канібалізму. На тих, хто не корився табірному розпорядку, очікував бетонний карцер на кілька діб, з якого жодному бунтівнику вийти живим не вдалося. Було, що розводили глину водою і випивали, а через деякий час, хапаючись за животи, помирали в страшних муках. Щодня табір обїжджала повозка, запряжена кіньми, збирали померлих.
Годували полонених двічі на день: вранці видавали близько 100 грамів ерзац хліба ( найгіршої якості ) , в обід черпак баланди. Баланда готувалася з немитих овочів, зібраних на сусідньому полі, що призвело до епідемії шигельозу (тоді називали дизентерією), що забрала життя великого числа військовополонених. Через антисанітарні умови і величезної кількості вошей в таборі почав лютувати і епідемічний висипний тиф. Деякий час у таборі утримувалися євреї, вивезені згодом для знищення. Як обслуговчий персонал у таборі працювали поліцаї, для охорони табору були також задіяні румунські солдати.
Основним центром цього лиха у Хмельницькій області був Шталаг 355, створений у січні 1942 року. Через нього проходили майже усі, саме тут сортували людей і відправляли на смерть у філії та гетто. Як і всюди, полонені Шталагу 355 не мали імен та прізвищ, лише спеціальні номери. Деякий час разом із військовими у концтаборі перебували євреї, яких згодом вивезли й знищили. Під час окупації у Проскурові знищили понад 9500 євреїв, більше 65 тисяч військовополонених та розстріляно приблизно 16570 мирних жителів міста. Всі вони пройшли через цей пекельний табір. Кількість його жертв навіть більша від горезвісного Бухенвальду.
Багатьох із жертв табору досі не встановлено, а дослідження досі тривають. Аби вшанувати пам'ять жертв таборів смерті до меморіалу щорічно приходить багато людей. Однак цього року у звязку із поширенням вірусних інфекцій, необхідністю дотримання карантинних заходів та входженням Хмельницької області до Червоної зони відвідування меморіалу обмежено. До нього прийшли лише керуючий справами виконавчого комітету Хмельницької міської ради Сабій Юлія Сергіївна та голова міської Ради організації ветеранів України Садиков Габтульмунер Мухамедович. Вони поклали квіти до меморіалу та згадали тих хто загинув у ті страшні роки.
Також, сьогодні, напередодні Міжнародного дня визволення вязнів нацистських концтаборів за невинно замордованими на цьому місці біля памятного меморіалу військовим священником, настоятелем храму Божого святого мученика Нестора Солунського, що на території 19 ракетної бригади Свята Варвара, отцем Даниїлом було проведено поминальну службу за душі невинно убієнних.