Новини читачів

Народити після 35

Темпи сьогодення все частіше сприяють тому, що народження дитини відкладається. Навчання, влаштуватися на роботу, здобути досвід, зробити карєру, заробити кошти, стати незалежною, побудувати будинок, зайняти свою нішу у суспільстві, знайти гарного та достойного чоловіка та просто пожити для себе. В цьому немає нічого поганого, але як кажуть все має свою ціну. Отже давайте розберемось, як це народити вперше після 35, які є ризики, переваги, можливі укладення.
По перше, правда в тому, що жінка у віці 35+ вже зріла емоційна особистість, знає чого вона хоче і може свідомо поводити себе і дати дитині необхідну турботу та догляд.
Другий факт: жінка що народжує у більш пізньому віці внаслідок перебудови гормонального фону молодшає, покращується кровопостачання, колір і стан шкіри, міцнішають кістки. Це з позитивної сторони, але є й інша сторона медалі:
- перша: відкладаючи вагітність, вона може не настати взагалі, це звучить трішки різко, але в цьому є велика доля правди, адже у дівчинки з народження закладена певна кількість яйцеклітин, і з кожною овуляцію рік за роком їх стає менше. З одного мільйона фолікулів при народженні до 300 тис. на момент статевого дозрівання, 25 тис. - до 37 років та 1 тис. - до 51 року. Втім, потенціал перетворитися на дитину мають лише 300-400 фолікулів. Раз на місяць один із них дозріватиме і під час овуляції виходитиме з яєчників жінки. З не зрозумілих поки що до кінця причин решта фолікулів зазнають природнього процесу дегенерації і ніколи не дозрівають. Та й якість яйцеклітин з віком вже не та. Стінка яйцеклітини товстішає, сперматозоїду складніше у неї проникнути, плюс з віком дозрівання яйцеклітин (гаметогенез) погіршується і з цього буде витікати наступна причина;
- друга: порушення гаметогенезу, часто викликає зміни у хромосомному наборі, як у яйцеклітини та і в сперматозоїда. Існує чітка кореляція із народженням дитини після 35 років та синдромом Дауна. Статистика наступна: ризик народження дитини з хромосомними аномаліями підвищується з віком: у 20-30 років шанси складають 0,1-0,2%, після 35 років - 0,5%, а після 45 років - 3,6%. Також спостерігають й інші вроджені аномалії - синдром Едвардса, Патау та інші, але це не є правилом;
- третя: якраз внаслідок тяжких хромосомних аномалій, які з віком збільшуються, зростає відповідно ризик невиношування вагітності, та частота спонтанних абортів. Ризик мимовільного переривання вагітності у жінок молодше 30 років оцінюється приблизно в 10%, в 30-40 років підвищується до 17%, а після 40 років понад 30%;
- четверта: з віком жінка неминуче накопичує багаж соматичних та гінекологічних захворювань, перш за все зростає кількість серцево-судиної патології (артеріальна гіпертензія, атеросклероз) та ендокринопатій, що в період вагітності може вилитися гестозами вагітних, патологією плаценти, що сприяє плацентарній недостатності, і як наслідок гіпоксії плода та іншими;
- пята: збільшення числа гінекологічної патології, доброякісних фіброміом матки, запальних процесів матки та придатків;
- шосте: еластичні і колагенові волокна в шийці та матці вже не мають тої сили та втрачають свою пружність, внаслідок цього під час перейм та потуг вона може не зовсім адекватно реагувати. Наприклад: недостаня швидкість розкриття шийка матки в першому періоді пологів, подовжує час просування дитини по родовим шляхам. Те саме стосується і сильних перейм та потуг, стимуляції, що може призводити до акушерського травматизму. Кістки тазового зчленування часто бувають нездатні розходитись і відповідно збільшувати тазові розміри, що також може ускладнювати проходження дитини по родових шляхах матері.
Вищеназвані причини часто ведуть до розродження шляхом кесарського розтину, що само по собі також несе свої наслідки. Наведені ризики не можна назвати правилом у кожної жінки що народжує після 35 років. Жінки і в цьому віці народжують здорових дітей, мають хорошу форму, проте їм це може даватися трішки складніше і вимагає відмінного здоровя, хорошої підготовки, ретельних медичних обстежень та нагляду лікаря.

Кушнір О.В., студентка 5 курсу, Ніцович І.Р., доцент кафедри акушерства та гінекології Буковинського державного медичного університету