На сцені – з трьох років

Для десятирічної Віки Літвінчук вихід на сцену – справа звичайна і буденна, адже співає дівчинка з трирічного віку. І не просто підспівує за приймачем чи мамою, а займається вокалом і музикою професійно. А свої нагороди їй навіть важко порахувати. Тільки минулого року здобула п’ять перемог в різних конкурсах. Але найвище визнання – участь у «Слов’янському базарі».

З другої спроби
Потрапити на «Слов’янський базар» Віка мріяла ще торік. Тоді дівчинці пройти всі сходинки відбору не вдалося. Однак, вона не любить пасувати перед труднощами, і через рік знову повторила спробу – тепер вдало. «Минулого року у нас не було відповідного репертуару, - розповідає мама дівчинки пані Антоніна. – Адже до конкурсантів ставлять певні вимоги: зокрема, пісні мають бути написані сучасними композиторами. Цього разу ми підібрали дві такі пісні. І нас запросили на прослуховування до столиці (усього відібрали семеро дітей). У журі були досить відомі митці, серед яких – Дмитро Клімашенко, Катерина Бужинська, Василь Лазарєв, композитор Руслан Квінта. Віка відкривала цей конкурс, тому трохи хвилювалася, але склалося все добре. Разом з Вікою на «Слов’янський базар» поїде ще хмельничанин Андранік Алексанян». На конкурсі Віка співатиме «Журавочку», яка вже відома багатьом, і нову пісню, яка ще ніде не звучала.

Вчитися, вчитися і вчитися
Саме цей принцип сповідує юна співачка. Музика, вокал, хореографія, англійська мова… А ще ж звичайна школа (Віка навчається в п’ятому класі городоцької школи № 4). І з подругами погратися кортить. Але працювати Віка вміє, і знає, що лише праця допоможе їй досягти мрії – стати співачкою. «Те, що у доньки хороший голос, ми зрозуміли, коли їй було лише три рочки, – розповідає мама дівчинки, вчителька музики. – Тоді нам порадили віддати її до будинку творчості. Керівник дитячого вокального колективу Тетяна Мисик з радістю прийняла її, і трирічною Віка виходила на сцену районного будинку культури». Згодом вона пішла до музичної школи, бере уроки вокалу в Хмельницькому дитячому телевізійному агентстві. Потім зрозуміла, що для того, щоб добре почуватися на сцені, потрібно займатися хореографією. А після поїздки до Іспанії (Віка цю поїздку отримала як нагороду за перемогу в одному з конкурсів) – що англійську теж потрібно знати.
Поштовх до розвитку та вдосконалення майстерності дала дівчинці співпраця з Володимиром Гришком. Віка бере участь в його концертах, а з лютого отримує іменну стипендію продюсерського центру Володимира Гришка. Отримані гроші дівчинка не витрачає на забавки, а оплачує уроки вокалу та поїздки на конкурси, шиє костюми. Також співпрацює вона з молодим київським композитором Тимуром Усмановим, з яким познайомилася на конкурсі «Молода Галичина». Тоді Тимур запропонував написати для Віки пісню. «Пропозицією ми скористалися десь через рік, – каже пані Антоніна. – І наша співпраця триває вже більше року». Звісно, усього цього б не було, якби дівчинку не підтримували в районі. Адже участь в усіх конкурсах – це величезні витрати, які звичайній родині не під силу. Віку Літвінчук завжди підтримує районна рада й райдержадміністрація, міська рада, обласне управління культури та районний відділ культури, місцеві підприємці. А сама дівчинка дуже вдячна, насамперед, своїм батькам та братам. Адже якби не вони, то Віка й не досягла б таких успіхів.