ye-logo.v1.2
22 Вересня, 2019

Найперша медична інстанція

Олена ЩЕГЕЛЬСЬКА Суспільство 1042

Сільська медицина області активно переходить на засади сімейної. Й сьогодні на Хмельниччині працює 95 сільських лікарських амбулаторій та

Коли йдеться про медичну допомогу, насамперед згадуєш свого дільничного лікаря. Щоправда, тепер все частіше йдеться про сімейного лікаря, або, як правильно він називається - про лікаря загальної практики-сімейної медицини. Це та найперша інстанція, до якої йдемо, коли щось не так зі здоров’ям. Особливо актуальним питання сімейної медицини є для сільських мешканців. Адже до районного лікувального закладу часто потрібно добиратися не один десяток кілометрів. А сільський фельдшер не завжди може впоратися з проблемою. Тим не менше, 48 відсотків населення області живе якраз у селах. Тому й розростається мережа закладів сімейної медицини. Сьогодні, за даними обласного управління охорони здоров’я, на Хмельниччині працює 95 сільських амбулаторій сімейної медицини та 13 – у містах: одна – у Старокостянтинові, п’ять – в обласному центрі та сім – у Кам’янці-Подільському. Допомогу подолянам надають 289 сімейних лікарів. Нагадаємо, що саме наш обласний центр у цій справі є піонером. Адже Хмельницький (разом з Михайлівським районом Запорізької області та Сакським районом Криму) на початку століття було обрано для впровадження проекту Європейського Союзу щодо реформування первинної ланки медичної допомоги, а саме – впровадження сімейної медицини. Проект діяв протягом трьох років, і у його рамках пройшли навчання та перекваліфікацію багато медиків Хмельницького, а також вивчили досвід впровадження сімейної медицини в інших регіонах України та за кордоном.

На лікаря чекали чотири роки
Амбулаторія сімейної медицини у Копачівці Деражнянського району розташована у чистенькому й затишному будиночку. Нещодавно у ньому зробили ремонт, і він виділяється у сільському пейзажі, як нова копійочка. І про ремонт амбулаторії, і про облаштування квартири для лікаря (на другому поверсі будівлі) подбали у місцевому сільськогосподарському підприємстві. Але якщо з ремонтом цій будівлі поталанило, то з медичним персоналом спочатку не складалося, вона довгих чотири роки чекала на своїх господарів. Та, здається, нарешті везіння прийшло і з цього боку. Принаймні, нас зустріли привітні дівчата у білих халатах – лікар тут працює вже більше півроку, а кілька місяців тому приїхала й молода медсестричка.
Перші дні роботи в Копачівці лікар Оксана Камінська сиділа без роботи – люди просто відвикли від того, що в амбулаторії є медики. Згодом прийшла перша пацієнтка. Як запам’яталося Оксані Василівні – з герпесом. Допомогла їй. Потім з’явилася друга. І – пішло-поїхало. За день, буває, до двох десятків доводиться приймати. А ще – ходити на виклики. Оскільки машини амбулаторія поки що не має, а село величеньке, то на виклики можна витратити і дві-три години. Так мешканці села звикають, що у них тепер є свій лікар, і якщо щось болить, то не потрібно панікувати, шукати машину для поїздки у район – можна прийти до амбулаторії, де вислухають, допоможуть, підбадьорять. «З самого початку навчання у вузі я знала, що працюватиму сімейним лікарем у селі, – каже пані Оксана. – Адже навчалася за направленням. Університет та інтернатура дали добру підготовку, та все одно було боязко одразу залишитися сам-на-сам з пацієнтами, їхніми хворобами. До того ж, п’ять місяців довелося працювати навіть без медсестри». Як виявилося, щодо лікувальної справи побоювання були марними – поки що жодного випадку не було, щоб не вдалося встановити діагноз, чи щоб не знала, що діяти з хворим, як лікувати. Часто допомоги шукає у спеціальній літературі, яку привезла із собою, запитує поради у лікарів з району, і навіть консультується у Інтернеті. «Бо хочеться допомогти людині не поверхнево, не спихнути її вузьким фахівцям чи відмахнутися, а зробити все, що можна», – пояснює Оксана Василівна. Тому з лікуванням проблем не має. А от до документації не знала, з якого боку підійти. Особливо розгубилася, коли в селі померла жінка й довелося терміново видавати відповідні документи. «Це мене трохи шокувало, – зізнається молода лікарка. – По-перше, смерть. По-друге – не знаю, які папірці потрібні, і як їх заповнювати. Поїхала тоді до свого наставника – районного терапевта, прошу: допоможіть». Щоправда, тепер і документація Оксані Василівні не страшна.
Хоч працює пані Оксана в Копачівці неповний рік, проте з місією господині закладу звиклася. Й гостинно показує приміщення: свій кабінет, стоматологічний (обладнаний за останнім словом техніки. І устаткування, і роботу стоматолога фінансує місцеве агроформування), маніпуляційний, гінекологічний, фізіотерапевтичний кабінети, кабінет для прийому дітей, денний стаціонар. У найближчому майбутньому – придбання автомобіля та облаштування міні-лабораторії.

У передовиках
На Деражнянщині сімейна медицина скоро відзначатиме ювілей – десятиліття з дня впровадження. У 2000 році, коли цей напрямок охорони здоров’я в Україні тільки почав втілюватися у життя, на Деражнянщині лікарі поїхали на навчання, щоб отримати фах сімейного лікаря. Й почали перепрофільовувати сільські медичні заклади під амбулаторії сімейної медицини. «Не всі лікарі розуміли таку реорганізацію, – згадує головний лікар району Володимир Онуфрійчук. – Й не дуже хотіли їхати на курси, перенавчатися. Це вже зараз легше, бо молоді фахівці сімейної медицини приходять підготовленими з вузів. Але тоді нам вдалося переконати декого, і сьогодні маємо десять фахівців, ще двоє навчаються в інтернатурі. Насамперед амбулаторії сімейної медицини відкрили у селах. А от в місті ця справа чомусь рухається повільно. Чому? Бо тут працює районна лікарня. Якщо тут же вводити посади сімейного лікаря, то він буде дещо підміняти вузьких спеціалістів. Адже у лікарні приймає окуліст, невропатолог, гінеколог. І людині краще йти до такого фахівця. Тому у місті потрібно відкривати амбулаторії сімейної медицини в мікрорайонах, віддалених від центру. У нас такі плани є щодо мікрорайону цукрового заводу. Крім того, три фельдшерські пункти, де жителів більше тисячі, теж переобладнали на амбулаторії сімейної медицини. У двох з них – у Копачівці та Маниківцях – обладнані й квартири для лікарів. До речі, житлом забезпечуємо й молодих спеціалістів в райцентрі. Приміром, днями квартиру виділили для молодого фтизіатра. І у нас з районною радою є напрацювання, щоб одинадцять лікарів забезпечити житлом. Для цього реконструюємо приміщення, яке знаходиться в мікрорайоні цукрового заводу. Десь за два роки цей будинок здадуть. Це дуже хороший стимул для молодого лікаря. Й у нас за останні три-чотири роки прийшло більше двадцяти молодих ліка-рів-спеціалістів, і зараз маємо у райлікарні досить молодий колектив».


Читайте новини на нашому Телеграмі

Коментарі:

Інформація з інших ресурсів

Популярні новини

Останні оголошення
  Так  Ні, дякую