ye-logo.v1.2
22 Вересня, 2019

Лиса гора й підземний замок

Олена ЩЕГЕЛЬСЬКА Суспільство 2051

Лиса гора справді «лиса», бо на ній нічого не росте. Замок, який за народними переказами пішов під землю, ще й досі ніхто не відкопав.

Тому, хто любить українські краєвиди та цікавиться історією рідного краю, зовсім необов’язково їхати в Карпати чи до Криму. Мальовнича Городоччина не поступається ні краєвидами, ні історичними пам’ятками. А що вже до легенд й народних переказів – то мало який край може Городоччину перевершити.

«Хандюк» та «Ханлай» – згадка про навалу татарів
За Бедриківцями дорога бере круто вгору. Одразу за вказівником «Кузьмин» розпочинається ліс. Місцеві його називають Шпановським. За легендою, колись у цій місцевості жив князь Шпановський. Хоч він був дуже багатим, проте залишався доброю людиною. Його маєток знаходився у великому гарному лісі. Одного разу до князя приїхали гості – сватати його красуню-доньку. Усі вони захоплювалися красою лісу. І коли частування було у розпалі, на Шпановського напали турки і вирізали усю його родину й гостей. В пам’ять про князя назвали ліс Шпановським.
Щоб помандрувати селом, доводиться з’їжджати-виїжджати з пагорба на пагорб: хоч Товтри й далеченько, їхній подих чути й тут. Й хоч саме село, за теперішніми мірками, невелике, проте якщо походити ним з кутка в куток, то ноги довго «гудітимуть». Саме ж село таїть у собі чимало таємниць, легенд та дивовижних місць.
В центрі села – ставок. Він ще не встиг «обрости» історією та легендами. Адже копали його ще за пам’яті багатьох селян. Оскільки він рукотворний, то посередині залишили невеликий острівець. Кажуть, тоді, за радянських часів, планували там облаштувати зону відпочинку і навіть зробити підвісний місток. Але… не встигли. Так і залишився острівок загадкою для приїжджих. Але цю місцину вподобали лебеді. Щозими їх злітається сюди близько сотні.
Село досить давнє. Його історія нараховує понад шість століть. За переказами, Кузьмин заснований у ХІV столітті на землі, яка належала литовському магнату Сапезі. Й тоді воно мало назву Сапеже. Однак, незабаром володарем села стає один із позашлюбних синів Сапеги від наймички-православної. Новий власник перейменував село на честь свого сина Кузьми. У кінці ХVІ століття село перейшло у володіння Гербуртів, яким належали великі володіння навколо Фельштина (тепер – Гвардійське Хмельницького району). У 1676 році Сусана Гербурт віддала село у придане своїй доньці у родину Стадніцьких, від яких воно перейшло до Граб’янків. 1760 року Граб’янки отримали від короля Речі Посполитої Августа ІІІ грамоту на право переведення села Кузьмин у містечко. Тоді його населення зросло до 1670 чоловік, з’явилася гуральня і цегельня. У ХVІІІ столітті кримські татари захопили і розорили село. Про це свідчать назви частин села «Хандюк», «Ханлай» (від хан Дюк, хан Лай), які збереглися до сьогоднішніх днів. З другої половини ХІХ століття Кузьмин став волосним центром. До Кузьминської волості належало 16 общин, в яких у 1877 році нараховувалося 1789 дворів і було 13 538 жителів. Після жовтневої революції замість волості був створений Кузьминський район, який проіснував до 1929 року.

Замчисько
Неподалік села, по дорозі на Остапківці, в лісі, на схилі правого боку річки Смотрич залишилися сліди укріплення, яке носить назву «Замчисько». За переказами, колись тут стояв замок, обнесений насипом. У ХVII столітті його зруйнували татари. За деякими даними, той замок повністю пішов під землю, і усі коштовності, багатства й таємниці донині зберігає кузьминська земля. А на тому місці, розповідають селяни, трапляються часточки рухомого грунту.

Лиса гора
З іншого боку села, дорогою у Новосілку, височіє кругла гора. Її називають Лисою, адже на ній ви не знайдете жодного деревця чи кущика. Не один раз місцеві мешканці намагалися посадити на цій горі дерева. Однак, усі їхні спроби виявилися марними – тут нічого не росте. Кажуть, що високий насип-курган створили древні скіфи.
Сільську лікарню будували кріпаки
Крім мальовничих краєвидів та цікавих легенд, Кузьмин має кілька архітектурних родзинок. Найперше – це дві історичні споруди. Сільську лікарню, яку недавно реорганізували в сільську амбулаторію, будували ще кріпаки, й запрацювала вона 1861 року. На два десятки років старший сільський млин.
Ще одна гордість села – сільська школа. Хоч на сільську вона мало схожа – просторі класні кімнати, нові сучасні меблі, широкі коридори й великі вікна. Не дивно, що 1991 року проект Кузьминської школи посів перше місце в Україні серед проектів сільських шкіл.
Й кожному, хто завітає у Кузьмин, розкажуть про своїх видатних земляків. Це, насамперед, три генерал-лейтенанти та Герой Радянського Союзу Яків Алексеєв.

Олена ЩЕГЕЛЬСЬКА.

Читайте новини на нашому Телеграмі

Коментарі:

До теми

Інформація з інших ресурсів

Популярні новини

Останні оголошення
  Так  Ні, дякую