ye-logo.v1.2
22 Вересня, 2019

Анатолій Гуцал: «Ми живемо серед чудес»

Олена ЩЕГЕЛЬСЬКА Суспільство 1074

Археолог з понад сорокарічним стажем переконаний, що головне багатство Поділля – це пам’ятки історії та культури

Порівнювати Анатолію Федоровичу є з чим. Адже на археологічних розкопках працює з 1965 року. Побував на Вінничччині, Чернівеччині, Тернопільщині. Найбільше – звісно ж, на рідному Поділлі.  А  щодо чудес – то не жарт і не для красного слівця. Чудеса у нас є справжні. На півдні Хмельниччини сходяться чотири  офіційних українських  чудес: Товтри, Дністровський каньйон, Кам’янець-Подільський та Хотинська фортеця.

Для створення музейного комплексу є всі передумови. Не вистачає лише грошей
Неподалік цих чудес – Сатанівська курортна зона, яка сама по собі унікальна – насамперед, своїм кліматом та лікувальною водою. Але на цьому не вичерпуються дива цієї дивовижної землі. Неподалік курортної зони вже три роки тривають археологічні розкопки скіфських курганів. І навіть археологи з величезним стажем, яких, здавалося б, нічим не здивуєш, відзначають деякі речі, яких ще досі в Україні не було. І, разом з тим, мріють про створення на місці цих курганів своєрідного музейного комплексу. Тут можна відновити найбільший курган, дещо підкоригувати групу інших. «Неподалік, на обох берегах Збруча є кілька  городищ VII століття до нашої ери та  Х-ХІІ століть нашої ери, – розповідає доцент кафедри історії народів Росії та спеціальних історичних дисциплін Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка Анатолій  Гуцал. –  Та й у стародавньому Сатанові є на що подивитися. Це б спонукало в межах Національного парку «Подільські Товтри» створити туристично-заповідну археологічну зону». Досвід створення  подібних музейних комплексів є в Росії, Угорщині. Нам же, як завжди,  не вистачає одного й найголовнішого – грошей. І це справа не одного району. Можливо, знайдеться спонсор – людина, котрій небайдужа доля нашої історичної спадщини.  Адже унікальність українських пірамід можна втратити назавжди.

Які вони, українські піраміди?
Початок розкопок на Городоччині, неподалік Сатанова спровокували  «чорні археологи» близько трьох років тому. Постраждали тоді два кургани, які належать до скіфського часу  (VІІ-VІ ст. до нашої ери).   Після цього і місцева  влада, і археологи вирішили дослідити кургани повністю. Загалом же, на Хмельниччині кілька тисяч курганів різних часів. Однак, більшість з них розорана.  До 2007 року більше десятиріччя викладачі та студенти Кам’янець-Подільського державного університету працювали на Кам’янеччині, розкопали десятки курганів. «І їхати у Городоцький район нам не дуже хотілося, - зізнається Анатолій Гуцал. – Насамперед, тому, що це пов’язано з матеріальними витратами, яких і так катма. Навіть вивезти велику групу студентів за сто кілометрів непросто. А маємо ще й обладнання. Коли приїхали на місце, зрозуміли, що кургани за своїми архітектурними особливостями досить оригінальні. І захопилися роботою.  Місцева влада забезпечила проживання,  «підкинула» продукти, допомогла з технікою».
Насправді між селами Спасівка та Іванківці розташована ціла курганнна група – один великий курган  та до двадцяти маленьких. Щоправда, донині збереглися лише два, розташування інших може визначити лише фахівець. «Курган – це ціла архітектурна споруда, - пояснює Анатолій Гуцал. – Не слід думати, що люди насипали над похованням купу землі – і все. Насправді споруджували курган довго, і функціонував він теж тривалий час. За три роки розкопок нам вдалося розкрити центральну частину великого кургану. Саме тут знаходилася поховальна камера, або, як ми кажемо, склеп. Він був дерев’яний, з усіх чотирьох боків оточений двома рядами стовпів. Цього року ми їх теж встановили. Ці стовпи підтримували дерев’яні стіни, зверху, очевидно, було перекриття. У самому ж склепі було саме захоронення, яке вщент пограбоване. Виходячи з того, що це грандіозна споруда, тут похована якась знатна особа – цар, князь… словом, володар цих земель. Збереглася у склепі кам’яна підлога, яку ми частково реставрували. Можна припустити, що у  кургані були й інші захоронення. Хоч па-м’ятка пограбована, трапляються деякі знахідки – бронзові й залізні наконечники, глиняний та кістяний посуд, прикраси.  Але для нас не стільки важливі самі речі, скільки важливо зрозуміти саму суть функціонування споруди. Склеп був оточений кам’яним валом шириною близько десяти метрів та висотою – до двох. З півдня був вхід до склепу у вигляді кам’яного помосту, обмеженого з двох боків кам’яними стінами. Кам’яний вал – це те, що вирізняє кургани Сатанівської групи від інших, де нам раніше доводилося працювати. Для чого він? Очевидно, ритуал вимагав цього – мода була така, якщо говорити сучасною мовою. Мабуть, вал підкреслював грандіозність, значення тієї особи, яку ховали. До того ж, на ньому міститься майданчик, яким, можливо, ходили жреці. Мабуть, там відбувалися якісь ритуали. Це була не просто серйозна споруда, а святиня, до якої навколишні племена приходили поклонятися. Ми вважаємо, що це не просто могила, а  храм, у якому відбувалися релігійні церемонії, проводилися свята. Крім того, на нашу думку, про цей склеп на якийсь час забули, а потім біля нього зводили інші споруди. Такого в Україні ще не знаходили. І чи так це насправді, ми зможемо сказати після того, як завершимо усі роботи».


Читайте новини на нашому Телеграмі

Коментарі:

Інформація з інших ресурсів

Популярні новини

Останні оголошення
  Так  Ні, дякую