Бездомні тварини:

 З березня цього року в місті почалися масові отруєння бездомних тварин. Причому, як зауважила голова громадської організації захисту тварин «Врятуй життя» Олена Голубнича, труять ручних собак, які мають кураторів, які живуть у дворах і граються з дітьми. Основна мета догхантера - не вбити просто собаку, а вбити собаку, яку люблять. Суспільство ж мовчки спостерігає за цим, ховаючись за наше ментальне «моя хата скраю». Тож кого винуватити у смерті дворічної дівчинки, що жила у Севастополі, і яка, граючись у пісочниці, на смерть отруїлася тим, що догхантери розкидали для собак. Скільки ще дітей та тварин повинно загинути, щоб, нарешті, влада і міліція бодай щось робили?

Микола Вишпольський, начальник відділу благоустрою міста міського управління ЖКГ:
«Проблема вуличних тварин у нашому місті вирішується стерилізацією, і за два з половиною роки стерилізовано більше тисячі собак.
Крім того, на вулицях багато колишніх домашніх собак, яких нерадиві господарі з тих чи інших причин викидають. Запобігти цьому може лише реєстрація всіх домашніх тварин, і якщо котрась з них опиниться на вулиці, ми знатимемо, звідки вона там узялася».

Голова громадської організації захисту тварин «Врятуй життя» Олена Голубнича:
«Нами написано вже п’ять (!) заяв до міліції. Реакції - нуль! І це притому, що на початку березня наш прем’єр-міністр зобов’язав правоохоронців узяти під контроль порушення, пов’язані з жорстокістю до безпритульних тварин, та посилити покарання.
На мій погляд, отруєннями собак у місті займається одна особа чи група осіб, які роблять це на зло, а зовсім не з якихось інших міркувань. Тому повторюю усоте - проблему бездомних тварин ніхто і ніколи не вирішить, доки у нас не буде притулку. В багатьох містах вони вже є, де немає - їх починають будувати - великі, сучасні, нормальні притулки, а в нас є лише стерилізатор на 50 собак, які, провівши у ньому кілька тижнів, знову опиняються на вулиці.
Крім того, нам часто немає куди подіти травмовану тварину. Лише за останній тиждень на платні перетримки ми відправили чотирьох собак, збитих машиною. А платимо ми з власних кишень».

Віталій Діденко, депутат міської ради:
«Проблему можна вирішити одним-єдиним способом - притулком. У місті є достатньо волонтерів і людей, яким небайдужа доля тварин. Вони готові забрати всіх собак з вулиці, але міській владі потрібно виділити ділянку землі. Далі волонтери все зроблять самі. Крім того, багато країн, зокрема, Німеччина, допомагають їм.
Свого часу була виділена земля під притулок, але він чомусь виконує функцію стерилізатора. Якби місто віддало цю територію волонтерам, проблем, вважаю, не було би».

Денис Монастирський, член громадської ради при Хмельницькому міськвиконкомі:
«Протягом останніх десяти років ця проблема вийшла в топ-п’ятірку в рейтингу найбільших разом з водогоном , сміттям…
Ставлення до бездомних собак у жителів міста неоднозначне. Хтось їх підгодовує, хтось труїть. Хто це робить? Люди, які взялися вирішувати цю проблему самотужки. Але вони не думають, що отруєну річ може вхопити і дитина. Тому такий метод - небезпека, яка перевищує теоретичну вигоду. Я вважаю, що допомогти може повсюдна і доконана стерилізація собак. Звичайно, ми щось робимо, але фундаментально цю проблему вирішити не вдається, і собак стає більше. Це проблема суспільства.
А вбивство нічого не вирішує. Знищать собак, через тиждень на тому ж місці з’являється нова зграя, але вже нещеплена і агресивна, від якої не знаєш, чого чекати. То краще утримувати тих собак, з якими вже «знайомий». Мені, як мешканцю міста, ця ситуація не дуже подобається, але вбивство - це кримінальний злочин, який карається за законом».

Голова волонтерського громадського центру Наталя Білявська:
«Найперше, вважаю, потрібно провести благодійну акцію «Місто - дружнє до тварин». Для цього оголосити тендер на заміщення посади орендаря території і директора притулку «Добро» і знайти достойних господарів, які переймаються долею тварин.
Взагалі потрібно змінити ставлення суспільства до тварин. Для чого волонтери та кінологи повинні проводити роз’яснювальну роботу щодо поведінки і спілкування з тваринами у різних ситуаціях, зокрема, під час зустрічі з агресивною твариною.
У кожному дворі було би добре створити умови для комфортного і безпечного утримання вже простерилізованих собак та тих, яких готують до стерилізації.
І, що дуже важливо, - створити цілодобову службу порятунку тварин з участю лікаря та кінолога».

Людмила Давидюк, голова громадської організації захисту тварин «SOS»:
«Найперше, як людина, яка їздить з працівниками «Спецкомунтрансу» і забирає собак на стерилізацію, прошу усіх свідомих людей: якщо у вас є песик, але потомство від нього вам не потрібне, стерилізуйте його. Для собак, які не мають господаря, ця процедура безкоштовна.
Щодо притулку, то пані Мазурук, яку ми бачили всього один раз, мала збудувати притулок ще у 2007 році. З цією умовою міська влада надала їй шість гектарів землі. Але сьогодні є всього 15 вольєрів, збудованих за рахунок міського бюджету, які використовуються лише для собак до та після стерилізації, після чого вони знову опиняються на вулиці. А притулку як не було, так і немає. Хоча ми неодноразово просили владу, аби нам дали закинутий корівник, чи іншу непотрібну будівлю.
Минулого тижня в управлінні ЖКГ нам сказали, що директор притулку «Добро» Ігор Буряківський звільняється. Тож сподіваємося на зміни на краще, оскільки Ігор співпрацювати з нами відмовляється. Якщо він справді піде, є надія, що директором притулку може стати хтось із волонтерів. Хоча, її мало, - ми не раз пропонували такий варіант, але влада нас ігнорує».

*   *   *

Проблема бездомних тварин розділила мешканців міста на два непримиренні табори, кожен з яких має свої аргументи. На жаль, чиновники у цій війні за життя чотириногих мовчать, іноді кидаючи особливо набридливим зоозахисникам: «Вносьте пропозиції, подумаємо». Міліція ж взагалі відмахується: «Немає аргументів». А тим часом…
Минулої п’ятниці, серед білого дня, Олена, волонтер зоозахисної організації, стояла біля автобусної зупинки в мікрорайоні Ракове. Поруч крутилася кліпсована собака. В цей час до собаки підійшов молодий чоловік, дістав щось схоже на яйце, загорнуте у пергаментний папір, і кинув собаці. Жінка, яка, знаючи, що в мікрорайоні орудує догхантер, кинулася до собаки і мало не з пащі вирвала у нього цю кульку. (Уже потім, роздивившись його, побачила, що то ліверна ковбаса, нашпигована великою кількістю таблеток).
«Кричу йому: «Ти що робиш?», - розповідає жінка, - і навожу на нього телефон, щоб сфотографувати. Хлопець підскочив до мене і почав бити кулаками в голову та в обличчя. Б’є, а я тримаю його за куртку і кричу, щоб допомогли, адже на зупинці повно людей. Однак спрацював наш менталітет - ніхто не прореагував.
Тримала міцно, але він вирвався і почав тікати. Я - за ним. Назустріч йдуть двоє чоловіків. Кричу їм: «Тримайте!». Хоч би що! Ще й дорогою поступилися.
Потім підійшли наші дівчата, викликали міліцію, приєднався ще чоловік, який бачив усе з вікна. Під час спілкування почула крик: «Собаку отруїли!». Той нелюд таки встиг кинути ковбасу іншій собаці. Ми одразу ж повезли її до лікарні, наша волонтерка забрала її до себе додому, але вночі тварина померла.
…Скільки разів ми ходили до начальника Хмельницького міського відділу УМВС Василя Птащука. А він нам у відповідь: «Немає доказів». Які ще докази потрібні, коли той чоловік уже на людей кидається?!. У нас в Раковому є ціле кладовище, де закопані отруєні ним собаки. А скільки ще тих, які померли, забившись туди, де їх ніхто і ніколи не знайде. Це просто терор. Пси вмирають на очах, діти дивляться на це, плачуть. А скільки домашніх собак потруєно! І що, ніякої ради йому не можна дати?
Це ж страшна загроза для всіх. Бо сьогодні він отруїть пса, а завтра того, хто чимось йому не вгодив».