Весільні курйози по-хмельницьки

Кореспондент «Проскурівського телеграфу» розпитала місцевих відеооператорів про нестандартні ситуації та форс-мажори, свідками яких вони стали під час зйомки весіль.

Андрій Веселовський:
«Хоча вже довго займаюся зйомкою весіль, проте неординарних ситуацій чи курйозів під час роботи не траплялось. Лише поодинокі дрібниці. Пам’ятаю випадок, коли вкрали наречену, а наречений специфічно відреагував на це – разом із свідком пішов до сусіднього кафе. Десь пів на дванадцяту ледве вмовили їх повернутися й провели обряд знімання фати.
Одного разу після зйомки біля Вічного вогню, не помітили відсутність маленького родича молодят – 8-річного хлопчика, який пішов у пошуках туалету. Згадали про нього, лише коли від’їхали звідти…
А на іншому весіллі під час викупу нареченої свідок дав її «продавцям» кілька купюр й сказав, що більше від нього вони не дочекаються. Тоді він виголосив фразу, яку ще довго згадуватиму: «Мені мама казала більше грошей не давати». Після неї вони не побачили від свідка ні копійки, а процес викупу нареченої зайшов у глухий кут.
Знайомий розповідав історію, як знімав молодят на катері «Привітний», що колись швартувався у нас на Південному Бузі. Він дав завдання нареченому зробити вигляд, ніби той розбігається для стрибка у воду. А молодий, не розрахувавши сил, втрачає рівновагу й падає у воду…»

Андрій Віхтюк:
«Нещодавно знімав весілля, яке пара вирішила зіграти у вузькому колі родичів та друзів. Але у інших їхніх знайомих був свій погляд на ці події. Вони винайняли старенький автобус, типу «ПАЗ», прикрасили його різнокольоровими стрічками, бантиками, повітряними кульками й прихопивши шампанське, поїхали до наречених, щоб зустріти їх з хлібом та сіллю. Автобус разом зі своїми незвичайними пасажирами викликав неабиякий фурор у наречених та їхніх родичів, які збирались до ВРАЦСу. Навіть більше, пара сіла не у свій весільний кортеж, а до «ПАЗику» й поїхала разом із друзями на розпис. Наречений навіть час від часу іронізував й просив водія зупинитися, щоб вийти…
На іншому весіллі, під час зйомки епізоду прогулянки наречених на конях, тварина сподобала весільну сукню й вирішила спробувати її на смак… Добре, що хоч вчасно помітили й почали видирати. Сукня сильно не постраждала: лише трохи прим’ялась й залишився слід від трави, яку кінь перед цим жував. Але потім і цю пляму відтерли, не залишивши від неї ані сліду, лише емоційні спогади.
Кілька років тому знімав весілля, на якому став свідком ще одного курйозу. Замовлений батьками молодих лімузин до будинку, з якого виходили наречені, під’їхав, а от відвезти їх на розпис – не зміг. Автівка не заводилась. Тому у складі весільного кортежу відбулися зміни – парі довелося їхати у іншій машині. Вже коли під’їжджали до ресторану, зателефонував водій лімузину, повідомивши, що з його транспортним засобом вже все гаразд, й він може під’їхати у потрібне місце.
А якось замість нареченої вкрали …нареченого. Добре, що тамада не розгубилась й цікаво обіграла цю ситуацію, в якій викуп «пропажі» довірили дружці».

Валерій Гурченко:
«Років десять тому знімав весілля, події якого ще довго згадуватиму. Після першого столу у нареченого сталася зупинка серця й його забрав реанімобіль. Тоді усі думали, що він помер й навряд чи ця історія закінчиться хепі-ендом. Але десь через рік випадково зустрів цю пару – вони були живі-здорові й, тримаючись за руки, прогулювались містом.
А ще двічі чи тричі був свідком аварій весільних кортежів. Добре хоч, що ніхто серйозно не постраждав: наречені відбулися кількома синцями та зіпсованим святковим настроєм, а ось на ремонт машин довелося витратити не одну тисячу гривень.
Пам’ятаю ще одне нестандартне весілля. Хвилин за 10-15 до приїзду нареченого до нареченої, хтось із родичів спотикається й розливає глечик червоного вина, який у подарунок привезли гості із Закарпаття, на весільну сукню. Усі у розпачі, не знають, що робити. А тут вже наречений із родичами на порозі… Оцінивши ситуацію, він дає 10 хвилин на збори, інакше каже, що розвертається і їде. Наречена із тією сукнею у ванну: занурює її під воду, натирає пральним порошком та плямовинищувачами. Потім кількома фенами з родичами сушать її. А час то біжить: вже давно пора бути у ВРАЦСі та й наречений нервує й не хоче більше чекати. Тому їй нічого не залишається, як вдягати мокру сукню й їхати на розпис. Добре, що було тепло й за кілька годин усе підсохло, хоча й залишились рожеві розводи».

Павло Севак:
«Кожна 10-11 пара молодят забуває вдома паспорти, інколи – короваї. Минулого року на другий день весілля, коли втілюють у життя чимало незвичних обрядів, була нестандартна ситуація. Зараз вже точно не згадаю, з чого усе почалося, але когось із батьків молодят почали обливати водою й настільки захопилися, що кинули у ставок, який знаходився поблизу ресторану. Тоді було літо, й більшість гостей приморилася на сонечку, і один за одним вони почали стрибати у воду, в якій врешті-решт опинилося тридцять відсотків чоловіків, серед яких і свідок, і родичі, і молодь.
А якось друзі молодят випили забагато шампанського й почали розмальовувати весільний кортеж балончиками із фарбою – малювали квіточки, казкових персонажів й настільки захопилися, що не зачепили лише лобове скло. Як потім розповідав господар машини, він добре намучився, поки її відмив».

Олег Супрунов:
«За роки роботи назбиралося стільки приколів та курйозів з весіль, що вистачить на написання книги. Уявіть ВРАЦС: гості та родичі чекають на вулиці, щоб привітати молодят із реєстрацією шлюбу. Тут двері відчиняються й з’являється молоде подружжя. Що ж тут незвичного, подумаєте ви? Та все нічого, окрім одного але: молода – дівчина під сто кілограмів, вийшла, тримаючи на руках свого новоспеченого худорлявого чоловіка.
А років п'ятнадцять тому біля Південного Бугу попросив нареченого зімітувати стрибок до води. Він не розрахував своїх сил й з розбігу, при повному параді, впав у болото. Пам’ятаю ще один подібний випадок. Знімав молодят біля білої колонади, що знаходиться з правого боку від входу до парку імені Чекмана. А на протилежному березі річки Плоскої, у нас на задньому плані, закохана пара цілувалася і обнімалася. Вони так захопилася процесом, що втратили рівновагу й впали у воду.
На іншому весіллі після крадіжки молодої ніхто не помітив, як зникли свідок із молодим – не було кому її викупити. Коли я заглянув під один зі столів, а там – пляшка горілки, три салати та два вщент п’яних чоловіки, яких шукає усе весілля…
А іншого разу наречений напідпитку не вписався у двері й впав на стіл з короваями… Також запам’ятав весілля, на якому сп’янілі музики грали одні, а співали зовсім інші композиції.
Ніколи не забуду випадок, що стався на другий день весілля. Свекруху, котра одружила останнього сина, у виварці по проспекту Миру возили: від «Темпу», із заїздом до універсаму «Вінницький», й далі у напрямку до «Силістри».