Помер Анатолій Сваричевський

Він щойно відзначив своє 84-річчя. Все життя Анатолій Володимирович робив те, що любив – навчав дітей, писав статті, редагував педагогічні часописи, досліджував життя і творчість українських письменників – Тараса Шевченка, Лесі Українки, інших, особливо ті сторінки, що були пов’язані з Поділлям.
Народився Анатолій Сваричевський у селі Баговиця Кам’янець-Подільського району в учительській сім’ї. Мама, вчителька української мови і літератури, терпіти не могла неграмотності й мовного нехлюйства. Від неї і перейняв син трепетне ставлення до рідної мови та літератури. Після закінчення Кам’янець-Подільського педагогічного інституту вчителював у Хмельницькому, викладав у технікумі, завідував кабінетом української мови і літератури, а згодом – лабораторією гуманітарних предметів обласного інституту вдосконалення вчителів. Педагогіку поєднував з краєзнавчими дослідженнями. І писав про це в місцеві і всеукраїнські газети та журнали. А з часом і сам став редактором обласного журналу «Педагогічний вісник». Був членом Національної спілки журналістів України, активно працював у Хмельницькій міській журналістській організації.
Його дослідницька і публіцистична праця була відзначена обласною мистецькою премією імені Тараса Шевченка, журналістською премією імені Федора Савчука, педагогічною премією імені Мелетія Смотрицького, премією імені Якова Гальчевського «За подвижництво у державотворенні». А Анатолій Володимирович був нагороджений Грамотою Президії Верховної Ради України та трудовими медалями. 1998 року він став лауреатом Всеукраїнського творчого конкурсу «Українська мова – мова державна».
Та основне, що він був доброю і веселою людиною, яка заражала і заряджала невичерпним оптимізмом усіх довкола. Таким і залишиться у пам’яті родини, учнів, друзів і колег.