Як підкорити енергію сонця

За прогнозами вчених, після вичерпання на Землі нафти, газу, вугілля та інших органічних видів палива найбільшим джерелом енергії для людства залишиться Сонце, яке прослужить нашій цивілізації як мінімум три-чотири мільярди років. От тільки біда в тому, що ми не навчилися сповна використовувати дармову сонячну енергію.
Альтернатива традиційним видам палива існує, переконують на Красилівському агрегатному заводі. Уже більше року тут випускають акумулятивний водонагрівач із системою сонячного теплопостачання, який в просторіччі називають геліосистемою, а дехто навіть – сонячними батареями. З останньою назвою категорично не погоджується начальник конструкторського бюро підприємства Сергій Циба, який безпосередньо працював над розробкою цього проекту.
«Якщо сонячні батареї перетворюють енергію світла спочатку в електричну, а потім, скажімо, в теплову, то наші геліосистеми виконують роль приймачів та безпосередніх перетворювачів сонячної енергії в теплову для забезпечення гарячим водопостачанням квартир, індивідуальних житлових будинків і споруд комунально-побутового призначення, які обладнані водогоном та електромережею. Застосовуються вони й для часткового заміщення традиційних систем опалення», – каже Сергій Володимирович.
 Мій співрозмовник переконує, що перша складова слова геліосистема аж ніяк не пов’язана з застосування газу гелію, як багато хто вважає. Вона означає використання енергії сонця. Хоча і це твердження, на мою думку, не досить точне. Бо колектори працюють не тільки від прямого потрапляння на них сонячних променів, а й навіть у похмуру погоду нагрівають воду.  Достатньо, щоб надворі був світловий день.
Одна справа – послухати розповідь про новинку виробництва, а зовсім інша – побачити її на власні очі. Спочатку ідемо плоским дахом промислових корпусів підприємства. А далі металевою драбиною, що прикріплена до вертикальної стіни надбудови, піднімаємося ще, либонь, метрів на шість вгору. Тут, скраю невеликого майданчика, встановлено сонячний колектор. На металевій підставці закріплено паралельно близько трьох десятків нахилених під кутом скляних трубок довжиною понад два метри. А над ними у горизонтальному положенні круглий, довгий металевий бак. Пориви холодного колючого осіннього вітру пробирають, здається, аж до кісток. Сонце світить, та не гріє.
«А всередині цих вакуумних трубок – гаряча вода», – ніби вгадує мої думки начальник конструкторського відділу.
Між зовнішньою і внутрішньою трубками колектора – вакуум, що дозволяє ідеально зберігати тепло у внутрішній трубці, навіть коли надворі мінусова температура. Їх кількість залежить від того, який об’єм води буде нагріватися. Скажімо, для 150 літрів потрібно – 15,  для 215 літрів – 23, а для 285 – 29 трубок.
Вода, яка підігрівається у колекторі, надходить в бак-акумулятор, конструкція якого дозволяє не втрачати тепла протягом тривалого часу. Скажімо, при сімнадцятиградусному морозі температура води в баку за ніч знижується максимум на вісім градусів.
Контролює роботу установки та всі процеси, які там відбуваються, багатофункціональний електронний блок управління.
«У середньостатистичний сонячний день геліосистема забезпечує два повних цикли нагріву води. Тобто, в баку ємністю сто п’ятдесят літрів за день можна отримати триста літрів нагрітої до п’ятдесяти градусів теплої води. При збільшенні кількості її споживання або, коли недостатньо енергії сонця, можна ввімкнути електротен, який вмонтовано всередині системи», – розповідає Сергій Циба.
Завдяки технологічним особливостям, сонячні колектори можна встановлювати на дахах, балконах, спеціальних майданчиках біля будинків. Висота ролі не грає. Головне, аби сусідні будинки чи дерева не заважали прямому попаданню на них прямих сонячних променів.
У всьому світі системи сонячного теплопостачання вважаються одними із найнадійніших і довговічніших. Термін експлуатації тих, що випускаються у Красилові, складає двадцять років без погіршення ефективності.