Раб свого імені

У давнину в деяких українських се­лах, коли народжувалася дитина, по­роділлі намагалися занести бодай не­великий подарунок священикові – ку­рку чи гуску, аби вибрав дитині гарне ім'я. Сьогодні уся відповідальність за те, як зватимуть дитину, лежить на плечах батьків та близьких родичів…

На Хмельниччині донині живуть Маріанни, Луїси Альберти та Хуани Карлоси
А ще Літісії, Мірабелли та Едери. 22 роки тому на екрани тоді ще Радянського Союзу, вийшов перший латино­американський серіал «Рабиня Ізаура». Саме тоді діти почали розплачуватися за фанатичну пристрасть своїх батьків до серіалів.
Ось так у мікрорайоні Дубове з'яви­лася Ізаура. Як зізнається продавчиня невеличкого продовольчого магазину на вулиці Козацькій – Ізаура Ігорівна, сама вона «мильної опери» бразильсь­кого виробництва про нелегку долю її тезки, як і більшість її однолітків, не бачила. Проте, з дитинства до неї вчепилося прізвисько «рабиня Ізаура». Батьки та друзі називають її лагідно – Іза. Та вона донині пам'ятає, як у мо­лодших класах її запитували: «А де твій Леонсіо?» Коли навчалася у стар­ших класах, найбільше мріяла зміни­ти своє, як їй здавалося, дивне ім'я. Та нині виховує доньку, яку також назвала ім'ям своєї улюбленої акторки – Ганни Снаткіної.
До речі, нині батьки також часто да­ють дітям, м'яко кажучи, незвичні іме­на. Як розповідає Марина Зубо­ва, на­чальник відділу реєстрації актів цивільного стану у місті Хмель­ницький, керуються вони при цьому різними причинами. Сьо­годні законодавство не обме­жує батьків у праві обирати ім'я для дитини. Вони можуть на­ректи ди­тя навіть несловнико­вим ім'ям. «Доволі часто, – каже пані Мари­на, – до нас приходять молоді ба­тьки, котрі абсолютно не розумі­ють українського пра­вопису та хочуть зареєструвати у свідоцтві про народження ди­тину на росій­ський манер – Міша чи Петя. До­водиться перекону­вати, що це згодом звучатиме негарно».

Олександр та Анна – поза конкуренцією
Та все ж нестандартні імена ни­ні зустрічаються частенько. Звіс­но, це не стосується представни­ків національних меншин, які да­ють дитині ім'я, властиве своєму народові. Наприклад, Рамана, Принц, Жасмин, Джавідан, Емомалі, Юсуф-Кайра – сирійські, циганські, вірмен­ські, чеченські імена. Втім, ек­зотику для своїх дітей вибирають й по­дільсь­кі родини з українським корін­ням. Так, серед нас нині живуть Єли­зари, Тамерлани, Магдалени, Марго, Пато­ни та Мартини.
До речі, за словами Марини Зубової, мода на імена серіальних героїв також не минула. «Коли по телебаченню демонстрували серіал «Тетянин день», – розповідає Марина Євгенівна, – доволі популярним іменем для дівчаток ста­ла саме Тетяна. Хоча, вже декілька ро­ків поспіль найпопулярнішими дитя­чими іменами в Хмельницькому залишаються Олександр, Анастасія та Ан­на. Серед нових – Тимофій та Ангелі­на. Частенько, називаючи дитину, батьки звертаються до релігійного імен­ного календаря».
До речі, а що робити дитині, яку при народженні нарекли ім'ям, яке їй жи­ти не дає? Виявляється, жодних проб­лем з цим немає. За Цивільним кодек­сом дитина може змінити своє ім'я, ко­ли їй виповниться шістнадцять років. Звісно, можна це зробити й раніше, але тоді їй потрібний письмовий доз­віл одного з батьків. В обласному цент­рі щороку змінюють своє ім'я п'ятеро-шестеро хмельничан.

Ім'я – не просто набір звуків
Про це каже психолог Галина Орє­хова. У ньому міститься закодована програма нашого життя і нашої долі. Тому ім'я має вплив на людину, оскі­льки воно є енергоінформаційним ко­дом. І кожна дитина приходить на світ уже зі своїм іменем.
“Це добре, коли по життю ви йдете зі своїм іменем, і воно вам подобається, – каже Галина Орєхова. – Однак, трапляється, що батьки не можуть визна­читися. В такому випадку раджу за­питати про це у свого майбутнього малюка. До речі, зробити це дуже легко. Потрібно взяти книжку з іменами і повільно називати їх. На якому імені дитина «відгукнеться», таким і має бу­ти її ім'я. Дитина дуже чітко реагує на своє ім'я, і жінка відчує це або на рівні материнських відчуттів, або ж малюк почне штовхатися».
Психолог застерігає називати дівча­ток іменами, схожими на чоловічі. І навпаки. Наприклад, дівчинку неба­жано називати Сашею, а хлопчика – ім'ям, схожим на жіноче, скажімо, Ва­лентином. У Саші буде багато чолові­чо­го, що згодом може позначитися на її особистому житті, а Валентин буде жінкоподібним. Хоча в деяких випад­ках це, можливо, і корисно, бо тій са­мій Саші дається енергетичний потен­ціал для впевненості та рішучості.

Як правильно назвати дитину?
– Не передавайте ім'я в спадщину.
– Наприкінці третього місяця вагіт­ності майбутня мати повинна почати «прислухатися» до свого маля. Най­краще в середині дня лягти й спокійно виголошувати різні імена до моменту, коли відчуєш у собі резонанс, як при співі в порожньому приміщенні, де кожна нота підсилюється. У такому випадку можна бути впевненим в то­му, що підібране ім'я не порушить рів­новаги дитини й допоможе у житті.
– Не називайте сина іменем батька, а дочку – на честь матері. Інакше сто­сунки дітей і батьків будуть складни­ми. Передаючи своє ім'я дитині, ви од­ночасно психоенергетично ослаблюєте і себе, і її.
– Не називайте нащадка по-чудер-нацьки. Це стане для нього перешко­дою у спілкуванні з іншими людьми.
– Не називайте дитину на честь покійних близьких, щоб не піддавати повторенню небажаних колізій з долі померлих.
– Дітей, взятих з дитбудинку, обо­в'язково назвіть по-іншому. Батьки, котрі відмовилися від них, напевно, не­свідомо вкладали в імена всю свою нега­тивну психічну енергію.