Портрет Хмельниччини

Здавалося б, ми все знаємо про рідне село, місто, область. Історію вивчали на шкільних уроках, а з сьогоденням стикаємося щодня. Але чи знаєте ви, яка найпівнічніша точка нашої області? А скільки Хмельниччина виробляє, приміром, цементу? У які країни продає свою продукцію? Скільки має вузів? Де живе найбільше пенсіонерів?  Ці та інші цікаві факти знайдете у нашій публікації.

Подільська височина
Саме географічне положення дало другу назву Хмельниччині – Поділля. Адже більша частина області розташована  на Подільській височині. Однак, на північному заході область межує з Волинською височиною, а північ області частково знаходиться на Поліській низовині. Південний захід перетинає так званий Товтровий кряж, на якому розташована найвища точка області – гора Велика Бугаїха (409 метрів). Саме тут розташовані карстові печери, серед яких – знаменита Атлантида. Південно-західне розташування області має свої плюси та мінуси. Серед мінусів: область знаходиться осторонь найрозвиненіших регіонів країни. Транспортні потоки держави проходять, в основному,  північніше, а ті, які йдуть  через Хмельниччину (Івано-Франківськ – Київ, Тернопіль – Львів та Чернівці – Київ), не дуже значні. У той же час між найбільшими містами південно-західного напрямку – Києвом та Львовом – понад 530 кілометрів. Натомість від Хмельницького до Києва – 318 кілометрів, до Львова – 240, до Тернополя – 118, до Рівного – 189, до Вінниці  – 120 кілометрів. А це дає змогу перетворити Хмельницький у регіональний центр Південно-Західного регіону.
Протяжність області з півночі на південь  дає змогу мати на території області три природно-кліматичні зони: південну – Кам’янець-Подільський та Новоушицький райони, північну – Славутський, Шепетівський та Полонський райони, центр – усі інші райони. Середня температура влітку на території області – +19 градусів, взимку – –3.  Хмельниччина може похвалитися водними ресурсами. За цим показником наша область посідає шосте місце в державі. Те риторією області протікає понад три тисячі річок, є у нас 60 водосховищ,  1 799 ставків. А от лісів небагато – лише 14 відсотків всього земельного фонду. Зате 61 відсоток земель складає рілля, що сприяє розвитку сільського господарства.

Що в землі?
В області розвідано 260 родовищ корисних копалин, з яких експлуатується близько ста, більшість з них є місцевого значення (цегельні глини, піски, вапняки для виробництва вапна, вапняки та граніти для виробництва щебеню і буту). Корисні копалини державного значення представлені вапняками та глинами для виробництва цементу, вапняками для цукрової промисловості, каолінами для фарфоро-фаянсової промисловості та виробництва вогнетривів, гіпсами та кременем. Одним із найперспективніших напрямів розвитку мінерально-сировинної бази області є освоєння родовищ графіту, які виявлені на північному сході області. Запаси і прогнозні ресурси графітових руд у цілому становлять 350 мільйонів тонн. На території області розвідано 21 родовище граніту.  Одне з найбільших наших скарбів – цілюща лікувальна вода. Адже розвідано десять родовищ цілющої води. З них найвідоміші: Збручанське, Зайчиківське та Маківське – типу «Нафтусі», Теофіпольське – типу «Миргородської».
За п’ять років населення області зменшилося на 54 тисячі чоловік
Й сьогодні нас 1 330,8 тисячі. 58,2 відсотка населення області знаходиться у працездатному віці і  25,5 – пенсіонерів.  В середньому, на тисячу міських працездатних мешканців області припадає 439 пенсіонерів, у сільській місцевості ця цифра складає 631 пенсіонер. А у восьми районах на тисячу працюючих припадає більше тисячі пенсіонерів.  Переважна більшість населення області, 94 відсотка, складають українці. Росіян у нас 3,6 відсотка, поляків – 1,6, білорусів – 0,2 та 0,1 – євреїв.  Щороку населення області зменшується, щоправда, останнім часом не так стрімко. Приміром, якщо природний приріст у 2005 році був –11 626, у 2006 – –10 092, то у 2009 – –7 076. У середньому, мешканці області живуть 70,1 року: жінки – 75,9, чоловіки – 64,4. За останні п’ять років середній вік мешканця області зріс майже на рік.
Живемо ми в 1 451 населеному пункті: 13 містах, 24 селищах  та 1 414 селах.

31 вуз, 13 академіків та 56 професорів
В області досить розвинена система вищої освіти. До того ж, спостерігається стійка тенденція  до збільшення кількості людей, які мають наукові звання. Якщо у 2006 році в області було 43 професори, то зараз – 56, доцентів було 27, зараз – 32. В Хмельницькому національному університеті працюють наукові центри. На Хмельниччині функціонує 31 вищий навчальний заклад ІІ – IV рівнів акредитації. В області достатньо закладів з підготовки спеціалістів для сільського господарства, педагогів, економістів, управлінців та фахівців деяких технічних спеціальностей. Натомість відсутні можливості  для підготовки медиків (за винятком молодших та середніх медпрацівників) та спеціалістів  технічних професій вузької спеціалізації. В інститутах, університетах та академіях області навчається понад 45 тисяч студентів, що майже удвічі більше, ніж було у 1998 році.

Хліб, масло й ковбаса
Справді, чверть промислової продукції області належить харчовій галузі. Ще чверть – виробництву та розподілу електроенергії і газу. В області з року в рік зростає виробництво жирних сирів (з 5,9 тисячі тонн у 1995 році до 10,8 тонни у 2008), борошна (з 87 тонн у 2005 до 105 тонн у 2008 році). А от звання цукрового регіону Хмельниччина потроху втрачає. Адже у 1965 році в області вироблялося 665,8 тисячі тонн цукру,  у 1985 – 538 тисяч тонн, а у 2008 – лише 102,1.
Торгує Хмельниччина з багатьма країнами Європи, Азії та колишнього Союзу.  Частка області у зовнішній торгівлі держави складає 0,6 відсотка. Майже дві третини власної продукції ми продаємо у країни СНД, 25,1 відсотка – у європейські держави, 3,6 – у країни Азії та всього 0,5 – до Америки.  Картина імпорту трохи інакша: найбільше продукції  – 46,7 всього імпорту – Хмельниччина завозить з Європи,  29,8 відсотка імпорту складають країни СНД, 20,2 – азійські країни та 3 відсотки – з Америки. Майже половина усього експорту стосується  металів, приладів та механізмів, майже 18 відсотків експорту складають продукти харчування. Завозимо ж до себе, здебільшого, машини та механізми, електрообладнання, полімерні матеріали та пластмаси, недорогоцінні метали та вироби з них.

Природа, вода, історія
Саме ці три складові: мальовнича природа, мінеральна вода та пам’ятки історії та архітектури дозволяють розвивати в області туристичну галузь.  Загалом Хмельниччина має 269 територій та об’єктів  природно-заповідного фонду. Особливої уваги заслуговує курорт «Сатанів», де у 70-х роках відкрили й дослідили одне з найбільших в Європі родовищ мінеральної води типу «Нафтуся», яку назвали «Збручанською».  Запаси води дозволяють одночасно лікувати близько ста тисяч чоловік. У Макові ж є чималі запаси іншої лікувальної води – типу «Миргородська», є запаси мінеральної води у Волочиську.
 У нас є на що подивитися українським та закордонним туристам. Великої популярності надають Хмельниччині історичне й культурницьке місто Кам’янець-Подільський, історико-культурний заповідник «Межибіж», заповідник «Самчики». Цікаві історичні об’єкти є у Сатанові, Сутківцях, Антонінах, Губині, Ізяславі, Грицеві, Зінькові, Пиляві, Старокостянтинові.