ye-logo.v1.2

Моя хата з краю!

Суспільство 2801
Фото: Микола

Кореспондент нашої газети вирішив проїхати громадським транспортом з вагітною колегою, щоб порахувати, скільки в Хмельницькому залишилося справжніх джентльменів чи, хоча б, людей зі звичайною совістю

Ні для кого не секрет, що перед тим, як народити, вагітним дово­диться обійти та оббігати не одну медичну установу. Але інколи, щоб до них дістатися, доводить­ся користуватися громадським транспортом, як би не хотілося цього уникнути.

Ракове,  8.15. Поїздка  у  перинатальний  центр на  обстеження
Фактично година «пік». У цьо­му спальному мікрорайоні – це означає, що зайняти «сидяче» місце у транспорті майже «нере­ально». Шанс сидіти має той, хто не лінується пройти до кінцевої зупинки. Проте героїні нашого ек­сперименту, котра перебуває на восьмому місяці вагітності, це вже не під силу. Доводиться сіда­ти на зупинці через дві від кін­цевої. Те, що моя колежанка Те­тяна вагітна, не помічають вже на самій зупинці. Тому, коли під’їжджає необхідна маршрут­ка її, неповоротку, відпихають від входу до транспорту.
Ледве втиснулися. Не дивно, що усі місця у маршрутці вже зайняті. Стоять лише троє – я, наша вагітна та ще одна жінка, яка встигла на єдине вільне міс­це всадити… свого сина приблиз­но років восьми. Люди переда­ють гроші за проїзд та крадькома кидають погляди на мою колегу. Реакції жодної. Буквально по­руч з Тетяною сидить чоловік років тридцяти, а через одне сидіння – па­ра молодих студентів. Взагалі, у «пи­жику» не було жодної людини хоча б пенсійного віку. Звісно, за інвалідів ручатися не можу. До речі, розгле­дівши, що у салоні є вагітна-паса­-жирка, усі (!) масово почали зобра­жати відчужений погляд: дивитися у вікно, писати смс та прикладати сті­льниковий до вуха. В результаті жод­на особа чоловічої статі, чи навіть, жінка місця вагітній так і не дали. Присісти Тетяна змогла ли­ше після того, як одне з місць звільнилося. І то, зав­дяки спритності, випередив­ши кремезну жінку.


Південний  Захід,  12.30.  Поїздка  за результатами  аналізів  у  лабораторію
На зупинці біля Національного уні­верситету в обідню пору також важ­ко проштовхнутися. Природно, що найбільше на зупинці студентів, тоб­то, фізично здорових молодих хлоп­ців та дівчат. Підходить тролейбус №7А. Орава студентів штурмом бере два відкритих входи. За мить усі ма­лочисленні вільні місця зайняті. Що­й­но тролейбус рушив, більше поло­ви­ни молодих людей одразу натягну­ли навушники на вуха та почали «за­глядати» у вікна. Решта активно об­говорювала очікувані вихідні та сту­дентські байки. Біля «Філармонії» зайшла бабуся. Для неї також не зна­йшлося сидячого місця. Проте, вона єдина, хто «помітила» вагітну жінку та попросила поступитися місцем двох студентів.


«Либідь-плаза»,   17.00. Дорога  додому
За день поїздок у громадському транспорті відчужене обличчя па­сажирів стало нормою. Це не за­лежало від години доби. Ось і цьо­го разу, ані двоє школярів, які роздивлялися Тетянин живіт, си­дячи на передніх сидіннях, ані молодий курсант прикордонної служби, ані батько, який поруч з собою посадив дитину трьох ро­ків, навіть не думали дати місце вагітній. До речі, саме до нього, не витримавши, звернувся я з проханням взяти малечу на руки та звільнити одне місце. «Я за ди­тину також заплатив», – озвіріло відповів молодий чоловік у сіро­му пальто, ніби давно очікуючи подібного прохання. А потім од­разу взявся кудись телефону­вати, закінчивши таким чином будь-яку подальшу полеміку. Знову невдача, і справжньої лю­дини із совістю нам у громадсь­кому транспорті рідного Хмель­ницького за цілий день так і не вдалося відшукати…


Трохи  виправдаємо
Що ж залишається робити, як­що заміни громадського транс­порту немає, а рухатися містом потрібно? «Перестаньте сороми­тися, – каже сімейний психолог Оксана Піддубна. –  Безпосеред­ньо, але ввічливо самі просіть по­ступитися вам місцем. Не треба висіти на поручні, злитися і по­силено, але подумки закликати до со­вісті тих, хто сидить. Вони не вміють читати думки і, можливо (може ж, зрештою, таке бути?), справді не по­мічають вас. Простіть їх! А ще можна придбати спеціальний значок з напи­сом «Я – вагітна» або «Малюк всере­дині». Досвід показує, до гумору у нас народ доброзичливий...».
До речі, багато пасажирів не посту­паються вагітним місцем в транс­порті тому, що не впевнені, чи очікує жінка на дитину, чи страждає над­мірною вагою, показало опитування. Згідно з опитуванням, проведеним на сайті gurgle.com, 84 відсотки бри­танок на третьому триместрі вагіт­ності (29-40 тижнів) були змушені стояти в громадському транспорті, то­му що ніхто не поступався їм місцем.

 

Коментарі:

Інформація з інших ресурсів

Популярні новини

Новини Хмельниччини
Останні оголошення
  Так  Ні, дякую