Як без труда воду в сад носити,

Як на мене, велика родина – найсприятливіший грунт для виховання творчої особистості, ніж сім’я, де плекають, скажімо, одинака, якому старші тільки й знають догоджати та пилинки з нього здмухувати. Є загроза, що виросте ледар. У багатодітних, де батьки постійно й творчо працюють, таке виключене. Там взагалі одні других постійно стимулюють власним прикладом. За підтвердженням звернемося хоча б до сім’ї кам’янчан Кушнірів, у якій виховувалося четверо дітей. Усі, крім дев’ятикласника Льоші, тепер дорослі, вже самостійні.
Олексія,  як найменшого, ніхто особливо не балував, він звик до праці змалку. Батько, Іван Іванович, потрапив під скорочення на своєму заводі, залишилася без роботи й мама, Світлана Анатоліївна.  Кушніри, щоб прогодувати родину, взялися активно господарювати на дачній ділянці. Та ще й, як кажуть, із головою. То таке, то інше поліпшення придумають гуртом. Іван Кушнір на заводі, до речі,  займався винахідництвом. Старався призвичаїти до постійного творчого пошуку й своїх дітей, нагадував їм, аби ніколи не працювали бездумно, а  прагнули до вдосконалення навіть найпростіших процесів.
Коли найменший син Кушнірів рік тому потрапив на станцію юних техніків, яка нині офіційно називається «Кам’янець-Подільська філія Хмельницького обласного центру науково-технічної творчості учнівської молоді», то знайшов там ще одну родину. Наставники Олександр Луданний, Олександр Чудак, Василь Сомик – такі ж добрі вчителі, як і батько хлопця. Жоден із них не шкодував ні часу, ні власного вміння, щоб передати вихованцям іскру винахідництва, величезний багаж знань, зібраний за довгі роки. Олексій займався авіа- та автомоделізмом, в області завоював  перше місце, їздив на всеукраїнські змагання. Хотілося охопити все, а працелюбності хлопцю не бракувало. Але, очевидно, зіграла роль ота «дачна практика», тож свій перший у житті винахід хлопець присвятив  землі. Поки що Олексій та й усі інші тримають у секреті принцип дії обладнання, яке може суттєво полегшити працю городнику й садівнику, а також стовідсотково уникнути затрат недешевої тепер електроенергії на полив насаджень. 
“Я люблю працювати на дачі, знаю, що то значить наноситися води з колодязя, аби все полити, – розповідає Олексій. – Я не лінивий. Але хотілося полегшити власну працю, зекономити час для книг, фільмів, ігор, спілкування з однолітками. Це мене й підштовхнуло до винаходу”.
Безнасосну станцію поливу кожен домашній майстер може виготовити власноруч, треба йому лише підказати принцип дії. Тож передбачаємо: до кмітливого учня з Кам’янець-Подільської школи №5, напевне,  незабаром вилаштується немала черга  з садівників та городників. За розробку, до речі, Олексій здобув перемогу на обласному тижні науки, техніки, винахідництва й раціоналізації, що відбувався не так давно в Хмельницькому, а нещодавно взяв участь у І Всеукраїнській виставці-звіті дитячої творчості «Країна юних майстрів», у якій взяли участь понад 800 учасників. Тут він виступив одразу з двома розробками. Безнасосна станція здобула перше місце, а «Комбінований пристрій юного радіоконструктора» – третє.
Зараз Олексій увесь в очікуванні: має з Києва надійти патент на його перший винахід. Заявку подали ще восени. «До початку городнього сезону документ матиму, – каже він. – Зможу з усіма поділитися своїм секретом.  А до закінчення школи я ще краще щось придумаю! Мрію вступити в Київський політехнічний, щоб стати професіоналом». Я беру з юного «Кулібіна» слово, що перша дізнаюся його секрет. І неодмінно  розповім читачам нашої газети. Бо ж і справді – незабаром сезон для праці на землі, яку так хочеться полегшити!