Що думають на Білогірщині про бажання Рурка бути похованим в них

Якби Міккі Рурка поховали на Хмельниччині: репортаж із села Загірці. Фото: imdb.com

Раніше голлівудський актор Міккі Рурк заявив, що хоче, щоб його поховали у селі Загірці Білогірського району.

Як ставляться до зірки мешканці села Загірці та чи готові селяни виділити Рурку місце на своєму кладовищі, пише газета «Експрес».

Кілька тижнів тому відомий голлівудський актор Міккі Рурк заявив, що хоче, аби його поховали в Україні. За словами актора, він дуже шанує слов’ян і хоче, щоб після смерті його поховали в селі Загірці Хмельницької області. Адже саме там до цього дня живе бабуся його помічника Дмитра Корнійчука, який вже встиг стати для нього справжнім приятелем.

«...Добратися до Загірців, які за декілька днів стали відомими чи не на весь світ, непросто. Потрібно доїхати до сусіднього села Мала Боровиця, а звідти пройти пішки приблизно чотири кілометри. На різкому повороті під горою бачу першу загорецьку хату, поряд пасеться кінь. На горі більшість хат стоїть пусткою», - пише видання.

У Загірцях проживає 84 жителі, і дві третини з них – люди пенсійного віку. Як розповіла виданню місцева фельдшерка Ольга Попович, селяни дбають про худобу, город, з цього й живуть. Вона — двоюрідна сестра агента Міккі Рурка. Декілька родичів Дмитра Корнійчука досі живуть у цьому селі. Серед них – 80-річна бабуся Дмитра. Сам чоловік давненько сюди не приїжджав.

Більшість селян, з якими розмовляв автор, кажуть про Рурка таке: американець, грає у фільмах. До речі, між людьми шириться чутка, що Рурк має українське походження і тому прагне бути похованим саме в нашій країні.

«До нас ще ніхто не звертався із проханням про виділення місця для актора, — цитує видання Ніну Нінкевич, голову Йосипівської сільської ради, до якої належать Загірці. — Але якщо така заявка надійде, то будемо дивитись по ситуації та вирішувати».

Розповіли селяни, яким був би похорон актора, якби його справді поховали у Загірцях.

«Прийшов би священник із сусіднього села відспівати померлого, — розповідає автору пані Галина. — Якби все відбувалося взимку і був би сніг, то труну на цвинтар везли б на санях. На поминки приготували б кашу з сухофруктами і кисіль — така в нас традиція. Поминали б актора в нашому сільському клубі. Священникові дали б, згідно зі звичаєм, три хлібини, закуску і цукерки. Ну і трохи грошей».