Чотири дні у Ватикані

1 травня католицька церква проголосила блаженим Папу Римського Йоана Павла ІІ. Часто перш, ніж церква проголосить якусь особистість блаженою, минають десятиліття, а то й століття. Але у випадку Йоана Павла ІІ цей процес розпочався значно швидше. До речі, для цього має бути доведений факт зцілення від якоїсь недуги за посередництва молитв до цього кандидата у святі. У випадку Йоана Павла ІІ засвідчено таке зцілення. Від хвороби Паркінсона вилікувалася 49-річна французька черниця Марія Симон-П'єр.

«Коли Йоана Павла ІІ проголосили блаженим, то здалося, що відкрилося небо, і він знову зійшов до Риму»

«Так склалося, що за понтифікату Йоана Павла ІІ у моєму житті сталося багато подій, - розповідає єпископ Кам'янець-Подільської дієцезії римо-католицької церкви отець Леон Дубравський. - У 1978 році, коли Йоан Павло ІІ став Папою, я вступив до духовної семінарії. За його понтифікату я став ксьондзом, монахом і єпископом. Я декілька разів зустрічався з ним — і в Україні, і у Латвії. Йоан Павло ІІ був близьким до людей, до священиків, він був відкритим. Саме він підняв авторитет церкви, тим самим — авторитет людини, батька, матері. І це сьогодні дуже важливо. Тому діяльність Йоана Павла ІІ і беатифікація — близькі для мене події. І я не міг не поїхати на беатифікацію - щоб не лише зустрічатися з ним, коли він був живим, а й після його смерті, коли він став блаженим. І коли Папа Римський Бенедикт ХVІ проголосив Йоана Павла ІІ блаженим, мені здалося, що відкрилося небо, і він знову зійшов до Риму, але в іншому вимірі, в іншій іпостасі — не у фізичному тілі. Сьогодні Йаон Павло ІІ — намісник Бога, бо він спілкується з Богом і допомагає нам. Що таке беатифікація? Це коли людина після своєї смерті чимось відзначилася — за її заступництвом сталося диво. Це перший ступінь. Далі — занесення до лику святих. За посередництвом Йоана Павла ІІ сталося диво — зцілилася від хвороби французька монахиня. Вона й приносила реліквії (кров Йоана Павла ІІ) до вівтаря під час беатифікації. Хто такий блажений? Це заступник жителів якогось регіону. Але молитися до нього можуть усі. Оскільки Йоан Павло ІІ за національністю — поляк, то він буде заступником для Польщі і поляків. Ми теж звернемося у Ватикан, щоб дали дозвіл правити служби Божі, складати молитви (колекти) до Йоана Павла ІІ у церквах нашої єпархії».

«Зелене світло» на усіх кордонах

А 1 травня у Ватикані було чути мову різних народів, серед паломників були представники усіх рас, а над натовпом майоріли прапори багатьох країн світу. Синьо-жовтий стяг тримала й делегація нашої області — 12 прихожан та два священики з храму Святого Войцеха, що у Гвардійському, не змогли пропустити таку значну подію.

«Святіший отець Йоан Павло ІІ дуже багато вніс для розвитку католицької віри і в Україні, і в усьому світі, - каже Марія Смигур. - Коли він помер — це для нас була втрата рідної, дорогої людини. Щойно оголосили про беатифікацію, ми вирішили поїхати туди. Настоятель нашого храму отець Ярослав запропонував організувати таку поїздку. Їхали ми бусом, який належить костелу». У дорозі паломники провели майже тиждень, проїхали через шість країн, відвідали святі місця у Словаччині та Чехії. У самому Римі пробули чотири дні. «На бусі ми встановили портрет Йоана Павла ІІ, і нас ніде не затримували. Вже на кордоні ми відчули, як гладенько стелиться дорога. На усіх кордонах нас пропускали без черги, усюди нам було «зелене» світло», - каже Станіслав Смигур.

«Йоан Павло ІІ був єпископом моєї єпархії у Кракові, - каже отець Ярослав Гонсьорек. - І з дитинства захоплювався цим священиком. Тому тільки визначили дату беатифікації, я одразу оголосив про організацію цієї поїздки. Так, було непросто оформити всі документи, домовитися про нічліг. Але все це оплачується в духовному сенсі. Бо коли я бачу радість людей, то всі труди варті цього».

Ночували у наметах під пальмами

«Отець Ярослав дуже добре спланував поїздку, - продовжує пані Марія. - Ми приїхали за два дні до беатифікації. І мали змогу побачити основні святині Ватикану — місця, котрі мріє відвідати кожен католик. Ми були у чотирьох найбільших базиліках. Найголовніша — базиліка Святого Петра, з якої ведуться трансляції усіх богослужінь, знаходиться на головній площі Ватикану. У ній зберігається гріб святійшого отця Йоана Павла ІІ. На жаль, ми не змогли йому поклонитися, бо якраз велися приготування до беатифікації. Ми ж поклонилися гробу Святого Петра. Базиліка ця дуже велика, колони й мури — з мармуру, гарні фрески. У базиліці зберігається найвеличніший витвір мистецтва — статуя Матері Божої, яка приймає тіло Ісуса, знятого з хреста. Також у базиліці висять портрети усіх святійших отців, у тому числі — Йоана Павла ІІ та нинішнього Папи — Бенедикта ХVІ. Побудували ми і в інших базиліках — Святого Яна, Святого Павла та базиліці Пресвятої Діви Марії.

Чотири дні провели паломники з Хмельниччини у Ватикані. Ночували у наметах на території монастиря Братів Марістів. «Мій намет стояв якраз під пальмою», - згадує отець Ярослав. Щоб потрапити на головну подію — беатифікацію — наші земляки вирушили з ночі. «Ми дуже хотіли потрапити на головну площу, де відбувалася подія, - розповідає пані Марія. - Тому вирушили о пів на першу ночі. Взагалі, цієї ночі у Римі мало хто спав — усі вулиці були заповнені паломниками. І чим ближче до площі, тим більший гурт збирався. На площу пускали по 50-100 чоловік, розміщували, і пускали чергову партію людей. Нам пощастило потрапити туди і бачити вівтар. Своїх земляків впізнавали за прапорами, недалеко від нас були паломники з Івано-Франківщини, трохи далі — з Новоград-Волинського. Переклад Служби Божої на польську ми слухали через мобільні телефони. Тому ніяких мовних незручностей не відчули. А на усіх площах Риму були встановлені великі екрани, які транслювали службу. Над усім Римом панував у ті дні дух піднесення, єднання і радості. «В Евангелії є такий вираз: «Просіть, і те, чого ви забажаєте, здійсниться». Ми справді не раз думали про те, щоб побувати у Ватикані. І мрія здійснилася», - каже чоловік пані Марії — Станіслав.