ye-logo.v1.2

У ДТП шестеро підлітків загинуло, і ще троє травмувалося

Суспільство 6400
Фото: автора

Хлопці сіли в одну машину, аби поїхати з'ясувати стосунки з однолітками в сусідньому селі

13 травня у селі Держанівка на Дунаєвеччині вже втретє за кілька днів звучав похоронний марш. Цього разу ховали 17-річного Ігоря Стефановського. За два дні до цього поховали його приятелів 16-річного Богдана Куртика і 15-річного Ігоря Долішнього.
Того дня на могилку до сина прийшли батьки Богдана Куртика.
«Я тієї ночі очей не зімкнула. Вся в тривозі. Не вберегла, - схлипуючи каже Людмила Куртик».
Жінка не стримується, заливається сльозами. Аби не розплакатися, батько поправляє вінки.
«Він не знав, що не рідний нам. Вже й не дізнається»
«Йому тільки в квітні виповнилося п'ятнадцять. Бог нам своїх дітей не дав, то ми його взяли з пологового будинку. Три тижні йому було. Він і не знав, що не рідний нам. Та вже і не дізнається. Після школи хотів вступати у медичне училище. Значить, не судилося», - розповідає Андрій Куртик. Чоловік не стримується, відвертається. Кулаком витирає сльози.
На сільське кладовище до приятеля приходять двоє хлопців.
«Тут поховали Ігоря Долішнього, - каже Андрій Голубчак. - П'ятнадцять років йому було. А водія тієї «Калини», Сашу Войтовича, я теж добре знав. Того дня йому казав, щоб залишався в мене. А його ніби кудись тягнуло. Він такий веселун, а тут його щось гнітило. В нього і ключі від машини забирали, а все одно поїхав».
Олександр Войтович був за кермом. Ігор Долішний та Ігор Стефановський вдвох сиділи на пасажирському сидінні. Усі троє загинули на місці.
«В аварію могли потрапити через яму»
«На похорони приїжджав водій вантажівки, - продовжує Андрій Голубчак. - Розповідав, що вони їхали прямо, а за десять метрів від «МАNу» різко вискочили на смугу зустрічного руху. Той водій аж у кювет з'їхав. Бо якби вони влетіли під цистерну, то з машини зробило б кабріолет і всі одразу загинули б. Швидше за все, Саша об'їжджав яму. Або попав на яму, а оскільки їх було двоє на передньому сидінні, то одного могло кинути на кермо. А в нього гідравлічний підсилювач. От від того вони і виїхали на смугу зустрічного руху».
Удар припав на лівий бік автомобіля «Калина». Позаду ліворуч сидів 14-річний Мирослав Вольський, котрий також загинув на місці. Поряд з ним був 15-річний Вадим Розовий. Хлопець помер у кареті швидкої допомоги.
Найменше постраждав 19-річний Олександр Стефановський. У юнака лише струс головного мозку, а на лобі накладено кілька швів. Хлопець сидів крайнім праворуч, позаду рідного брата, котрий загинув. Каже, що зі всіх присутніх у машині, того вечора він найбільше випив спиртного.
«Пригадую, як виїжджали з Городка, а на ранок отямився в лікарні»
«О годині десятій я повернувся з лісу, - розповідає Олександр Стефановський. - Святкували День Перемоги. А тут друзі під'їжджають. Кажуть, що треба поїхати в сусіднє село Сивороги, бо там наших хлопців образили. Ну, ми скільки могли, позалазили в машину. В сусідньому селі Іванківці підібрали Вадима Розового. І чогось поїхали не в Сивороги, а занесло нас аж в Дунаївці. Там пили у барі. Потім поїхали у Ярмолинці. Там пили. Потім добре посиділи у Городку».
Отямився хлопець на ранок у районній лікарні. Вранці 13 травня Олександр втік з лікарні на похорони рідного брата.
З хати виходить мати Ігоря Стефановського. Жінка одягнута у чорне. Стає неподалік дерева. Її обриси різко виділяються на тлі яблуні, вкритій білим цвітом.
«Я три доби просиділа поряд з сином, - каже Валентина Стефановська. Жінка дивиться в одну точку. Говорить монотонним голосом. - Три дні він помирав у мене на очах. А я нічого не могла вдіяти. За три дні я вже другого ховаю. Саша Войтович, який був за кермом, зять моєї сестри. Лишилася в нього дружина Інна. Ще й півтора року разом не прожили. Піврічний Артемчик лишився без батька. А два роки тому я чоловіка поховала. Я ж Ігореві на випускний вечір гроші збирала! А він дуже хотів куртку купити і кросівки. Йому бабуся дала гроші. Купив. І того ж вечора розбився. Така страшна аварія, а на нових речах хоч би подряпина. Купила синові костюма на випуск, і в ньому ж його поховала».
«Кіт дивиться на Вадимову фотокартку, огорнуту чорною стрічкою»
15-річний Ігор Долішний частенько приїжджав до бабусі в село.
«Тоді дуже захотів піти до клубу, - розповідає бабуся Ніна. - А я кажу: «Йди, тільки не роби дурниць». Пішов, а в нього сів телефон. Я до нього цілу ніч дзвонила. Добрий хлопець був. Вчився у Балинському училищі на техніка-механіка. Від удару його викинуло на кілька метрів. Так ми його і знайшли. Лежав під лісосмугою. Мені казали, що в той вечір у водія, його дружина ледь ключі не видирала. А вони поїхали...»
Того трагічного ранку Вадим Розовий разом з приятелем заносили до хати нову спальню.
«Попросив у мене тридцять гривень, щоб поїхати в Дунаївці, - каже батько Вадима Броніслав Розовий. - Я дав тільки десятку. Тому він і в Дунаївці на футбол не поїхав. Пішов на турніки. А тут ті хлопченята під'їжджають. Його друг не помістився в машині, то живий залишився. Треба було дати йому грошей, нехай би пішов на той футбол. Може б, того і не сталося».
Дружина з чоловіком збираються до сина на кладовище.
«Він завжди мене слухав, - розповідає мати Вадима Марія Розова. - Хотіла, щоб син працював в міліції. А він ногу зламав. Купили йому комп'ютер, думали, нехай закінчить 11 класів, щоб на очах був. Та не вберегли... Нашому котові Томові 6 років. Вадим з ним з самого дитинства грався. Я сьогодні приходжу, а кіт сидить навпроти синової фотокартки і пильно на неї дивиться».
 

Коментарі:

Інформація з інших ресурсів

Популярні новини

Новини Хмельниччини
Останні оголошення
  Так  Ні, дякую