Пекло Іловайського котла: бійці Хмельниччини, які загинули під час виходу «зеленим» коридором

Цього року минає сім років з дня виходу українських бійців так званим «зеленим коридором» з Іловайського котла. 29 серпня 2014 року сталася трагедія для українського суспільства – загинули сотні військовослужбовців, десятки воїнів до цих пір вважаються зниклими безвісти. У 2019 році, приурочивши до дня найбільших втрат української армії на Донбасі, указом президента України встановлено 29 серпня Днем пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України.

Так склалося, що й досі українці достеменно не знають, яка офіційна цифра загиблих в Іловайському оточенні. Скільки бійців загинули в боях за Іловайськ у серпні 2014 року насправді, скільки військових зникли безвісти, розповів у інтерв’ю «Новинарні» історик, співавтор проєкту «Книга пам’яті», у 2014 році – координатор місії «Евакуація-200», упорядник «Іловайського мартиролога, 7 – 29 (31) серпня 2014 року» Ярослав Тинченко.

За його словами, загальна кількість втрат українських підрозділів за весь період Іловайської операції, тобто з 7 по 31 серпня 2014 року, складає 366 осіб. Цифра враховує як ідентифікованих, так і не ідентифікованих військових. Однак це число часто помилково використовують у контексті загиблих під час виходу так званим «зеленим» коридором.

«Безпосередньо під час виходу «зеленим» коридором загинули 254 бійці, – коментує виданню Ярослав Тинченко. - Практично кожного з них ми знаємо на ім’я та прізвище, знаємо обставини їхньої смерті».

Водночас кілька десятків загиблих досі не ідентифіковано.

Як зазначає історик, серед невстановлених є так звані зниклі безвісти «чистої води». Тобто бійці, чиїх тіл дійсно немає. Є тіла, які досі неідентифіковані, - жодних збігів ДНК-експертиза так і не встановила. А є ідентифіковані бійці де-факто. Коли є збіги ДНК-експертизи, однак родини категорично відмовляються в це вірити і не визнають факт загибелі.

29 серпня 2014 року під час виходу з Іловайського котла, так званим «Зеленим коридором», загинуло й троє жителів Хмельницької області:

Бійця 8-го полку спецпризначення поховали ще 1 жовтня, а рідні продовжували пошуки. Фото: з архіву сім’ї Андріюк

Євген Андріюк був бійцем 8-го окремого полку спеціального призначення. Військовий зник безвісти 29 серпня при спробі прорватися до українських військових. Тоді 21-річний хмельничанин відправив смс-повідомлення рідним з текстом: «Будемо прориватися до своїх».

Спочатку рідним сказали, що Євгена полонили російські військові, згодом стало відомо, що він загинув, потрапивши під артилерійський обстріл під Іловайськом. З’ясувати обставини допомогли результати тесту ДНК. Запорізькі експерти ідентифікували тіло розвідника у квітні 2015 року. Як виявилося, хлопець був похований як невідомий боєць у Запоріжжі. Його тіло перевезли до Хмельницького 24 квітня 2015 року.

 У Хмельницькому з бійцем 8-го окремого полку спеціального призначення Євгеном Андріюком прощалися на майдані Незалежності. Провести його в останню путь прийшли побратими, представники влади, небайдужі хмельничани.

“Євген був молодим, веселим і життєрадісним хлопцем. Служив у нас за контрактом впродовж трьох років. Це була дуже позитивна і завжди усміхнена людина. Усі накази і розпорядження виконував, одним із перших поїхав у зону АТО, - розповідав сайту "Є" тодішній начальник штабу другого загону 8 окремого полку спецпризначення майор Євген Ковальчук. - Наприкінці серпня Євген Андріюк героїчно загинув на полі бою під час спроби вирватися з-під Іловайська.”

Андрію Журавленку посмертно присвоєно звання «Почесний громадянин міста Кам’янця-Подільського». Фото: з архіву

Андрій Журавленко з Кам’янця-Подільському був розвідником з добровольчого батальйону «Донбас». 40-річний боєць загинув під час виходу «зеленим коридором» з Іловайського котла.

Як повідомляється у Книзі пам’яті полеглих за Україну, він був у кабіні пожежної машини, яка рухалась в автоколоні батальйону «Донбас» з села Многопілля до села Червоносільське. На околиці пожежна машина натрапила на позицію російського танку Т-72 і отримала пряме попадання. 3-го вересня тіло Андрія разом з тілами 96 інших загиблих у Іловайському котлі було привезено до дніпропетровського моргу. Був упізнаний родичами.

Вшанування Андрія Журавленка у його рідному місті розпочалося 11 вересня після обіду й тривало до наступного дня в Будинку офіцерів. Військовий був похований 12 вересня 2014 року на Алеї Слави в Кам’янці-Подільському.

У полеглого правоохоронця залишилися дружина та син. Фото: mvs.gov.ua

Майор міліції Олександр Співачук був одним з перших добровольців, які вирушили відстоювати цілісність нашої держави на Сході країни. 32-річний чоловік, який раніше працював слідчим в обласному управлінні міліції, вступив до лав батальйону «Миротворець» у перші дні його створення.

Зв‘язок з Олександром перервався після фатального бою під Іловайськом Донецької області 28 серпня 2014 року. Майже півроку Олександра шукали, як безвісти зниклого. Його фотографії розповсюджувалися у соціальних мережах, колеги-правоохоронці збирали інформацію з усіх можливих джерел. Лише у результаті співставлення аналізів ДНК вдалося з’ясувати, що Олександр Співачук загинув і похований, як невідомий захисник, на одному з кладовищ Дніпропетровська.

25 січня 2015 року Олександра Співачука перепоховали у рідному місті. Сотні працівників міліції та хмельничан прийшли до управління МВС України в Хмельницькій області, щоб віддати останню шану загиблому правоохоронцю.