Подалі від вибухів: як у Хмельницькому допомагають під час війни

- Мамо, мені треба ще наш рецепт коржиків.
- Зараз пошукаю, вони в мене називаються коржики «Тьотя Вєра»…

Шість годин на кухні, дві коробки печива… Далі наша дорога лежить із села, що неподалік Хмельницького, до обласного центру. Хмельницький наразі не потерпав від обстрілів ворога, тож в місто їде багато вимушених переселенців та переселенок. Кількість пунктів, де їх приймають, сягає кількох десятків. Якщо запитувати в координаторів цих пунктів, чи треба допомога, у більшості випадків вони відповідають: «Волонтерів насправді багато, але через велику кількість переселенців допомога потрібна завжди».

Дорогою до обласного центру в автобусі говорять про усяке: і про біженців, і про війну… А далі прапори, біл-борди зі словами молитви, українською символікою, цитати з остова Зміїний в різних інтерпретаціях.

У Хмельницькому в пункті допомоги для переселенців і переселенок у нас забирають коробку з домашнім печивом. І пригощають цукеркою.

Помічаю двох чоловіків. Помітно, що вони трохи нервують. Один з них прийшов сюди у реєстраційних справах, а інший вивозить жінок та дітей із Харкова. На мить чоловік зі штабу, який із ними розмовляв, відволікся та пожартував щось до тих, хто був поруч. Усі заусміхалися з жартів, крім того чоловіка з Харкова. Помітно, що йому було не до того.

З розмови стало зрозуміло, що він мистецтвознавець. Тут йому завантажать підгузки для дітей, продукти, і він знову поїде допомагати тим, хто під кулями, вивозити з потрощеного окупантами міста людей… Але він тримається. Хоч і видно, що втомлений.

Усі метушаться. Під час одного дзвінка волонтерка біжить в один бік, після другого - в інший, і так безперервно. Люди приносять продукти, чоловік, який стоїть біля дверей, швидко їх перехоплює і відносить в іншу кімнату. Когось одночасно питаннями «розривають» на декілька розмов, але ніхто при цьому не нервує.

Цей штаб координаційний. У ньому працюють представники та представниці місцевого самоврядування, волонтери і волонтерки. Вирішують багато реєстраційних питань, надають необхідну допомогу. Намагаються зберігати спокій та «тримати стрій».

Хмельницький приймає переселенців з перших днів війни. Фото: автора

«Тут загальна координація продовольчих, речових складів. У нас спочатку було основне місце, куди приймали допомогу від мешканців і мешканок Хмельницького, Хмельниччини. Вже як набралася достатня кількість речей, продовольства, коли все розсортовано, даємо централізовану допомогу нашим закладам, які розселяють тих, хто приїжджає до міста. Тобто звідси ми даємо і продукти, і речі, все необхідне. Якщо люди ще хочуть отримати додаткову допомогу, то вони приходять до нас і, відповідно до потреб, ми допомагаємо і робимо все можливе», - каже заступниця керівника штабу з евакуації населення Юлія Сабій.

Юлія розповідає більше про організацію штабу, а також згадує свій рідний Маріуполь:

«Коли чую людей з Маріуполя, тому що в нас своєрідна така говірка, то щемить. Я виросла на Азовському морі. І чути те, що Маріуполь зараз рівняють із землею, дуже важко».

Так само тепло, як про рідне місто, розповідає і про домашніх улюбленців, яких переселенці не покидають і теж привозять у пункти. А ще про дітей, яких «хапають, одягають у куртки та відправляють подалі від вибухів, а батьки залишаються обороняти свої міста». Після цього веселішим голосом зауважує, що всі тут мусять бути бадьорими, усміхненими й спокійними, щоб показати тим, хто досі здригається від гучних звуків, що тут спокійніше.

Її постійно кличуть. Тож після останнього слова навіть «дякую» не встигаю сказати так, щоб вона почула.

«Це зараз менше людей. В перший день, то машин із сорок стояло, а людей було, як на майдані», - сидимо з охоронцем під великим прапором, він підписує довідку чоловіку з інвалідністю, розказує, який є рейс до Барселони і відпускає. Дозволяє фотографувати, але мені не фотографується. Одне фото, друге... Тим, хто пережив вибухи, таким, як чоловік із Харкова, не до фотографій.

Альбіна КАРМАН

Читайте також: в Україні працює ресурс, що полегшить знайти житло тим, хто тікає від війни