Мріяли жити: Хмельниччина оплакує семеро загиблих Героїв

Сьогодні провели в останню путь одразу трьох військових. У  Хмельницькому попрощалися із майором Юрієм Валерійовичем Шевчуком. Кадровий військовий Юрій Шевчук з перших днів 2014 року був на фронті. 

Його батько, кадровий офіцер Валерій Ілліч каже, син мріяв жити і шкодував, що мало часу проводить зі своїм дворічним синочком. 

«Він захищав Україну ще з 2014 року. Тоді, під Горлівкою, був поранений в ногу. Він мріяв жити, дуже шкодував, що мало часу проводив з дворічним сином, через часті відрядження», —розповідає про сина Валерій Шевчук. 

Юрій Шевчук загинув на Львівщині. Колаж із фото Дмитра Баранова

Він героїчно загинув за кілька днів після того, як відзначив своє 40-річчя, 13 березня 2022 року внаслідок авіаудару по Яворівському військовому полігону у Львівській області.

За словами Хмельницького міського голови Олександра Симчишина, Юрій Шевчук міг бути комісований через поранення, але як справжній воїн пішов захищати Україну.

З Ігорем Матвіюком попрощалися у Старокостянтинові 1 квітня.

Колаж із фото Романа Рудакова та спільноти "Старокостянтинів небайдужий".

У Старокостянтинові попрощалися з Ігорем Матвіюком, який загинув рятуючи людей в Бучі та Ірпені на Київщині. А на Шепетівщині в останню путь провели Павла Івановича Новіцького. Він народився 5 березня 1971 року у Грицеві. Захищав країну ще із 2014 року на східних її кордонах. Він один із захисників Донецького аеропорту. За стійкість і незламність їх тоді назвали «кіборгами». За «особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» Павло Новіцький нагороджений орденом «За мужність» III ступеня. 24 лютого 2022 року, коли розпочалось повномасштабне вторгнення російських військ на Україну, Павло Новіцький знову пішов захищати Україну. Він загинув на сході країни 28 березня 2022 року.

Павло Новіцький загинув 28 березня. Колаж із фото Грицівської селищної ради.

Наприкінці березня у Білогірській громаді в останню путь провели Віктора Горлачука та Сергія Потриденного. 

Сержант ЗСУ Віктор Горлачук, народився 1984 року у Білогір’ї. З перших днів війни він в рядах добровольців пішов захищати нашу країну. Загинув 23 березня в результаті обстрілів російськими військами захищаючи нашу країну у Миколаївській області.

Віктор Горлачук загинув на Миколаївщині. Колаж із фото Білогірської селищної ради та Романа Рудакова.

Усім селом 31 березня прощалися і з Сергієм Миколайовичем Потриденним. Він народився 8 серпня 1980 року у селі Держаки на Білогірщині. Після навчання у школі та технікумі служив у війську — в Житомирській десантно-штурмовій бригаді. З перших днів російського вторгнення записався у добровольчий батальйон і був на захисті передових гарячих рубежів як десантник-штурмовик. 

Сергій Потриденний загинув на Донеччині. Колаж із фото Романа Рудакова і Білогірської селищної ради.

Життя Сергія Потриденного було обірвано ворогом під Волновахою, де протягом багатьох днів українські військові утримували позиції, даючи гідну відсіч агресору.

Роман Сіньковський загинув на Львівщині. Колаж із Фото Дмитра Баранова і Гуменецької громади

На Кам’янеччині днями попрощалися із Романом Васильовичем Сіньковським. Він народився 16 червня 1993 року у селі Улянівка Кам’янець-Подільського району. Закінчивши Подільський державний аграрно-технічний університет, здобув фах агронома, працював на одному з агропідприємств району. Але війна змінила плани й Роман пішов захищати країну. 13 березня, коли ворог випустив крилаті ракети по Міжнародному центру миротворчості та безпеки, більш відомому як «Яворівський військовий полігон», Роман Сіньковський загинув. Йому було і назавжди залишиться 29 років.

Ігор Рембач загинув на Харківщині. Колаж із фото Віньковецької селищної ради.

У Віньківця, 28 березня провели в останню путь Ігоря Васильовича Рембача. Йому виповнилося 34 роки. У своє рідне село Майдан-Олександрівський він повернувся востаннє. Після навчання та служби в армії працював у Ярмолинецькому лісгоспі трактористом. У 2015 – за власним бажанням був мобілізований і понад рік воював з окупантом під Маріуполем. 24 лютого 2022 року, коли почалася активна фаза війни, Ігор Рембач одним із перших записався до війська. Загинув на Харківщині й назавжди залишиться Героєм для дружини, донечки і двох синів. Як і всі, хто загинув за Україну у війні з російським окупантом.  

Читайте також: путін ще не усвідомлює, що повномасштабне вторгнення в Україну стало для росії головною стратегічною помилкою