«З 15 хлопців вижили шість» — мешканець Бучі про звірства російських окупантів

З перших днів окупації Київської області почали з’являтися повідомлення про злочини росіян. Зокрема, вбивства мирного населення, тортури, зґвалтування та мародерство. З попередніми підрахунками, лише у Бучі загинули щонайменше 400 цивільних. Шокують й історії тих, хто зумів вижити. Наприклад, видання «Тексти» навело розповідь одного з жителів Бучі Владислава Козловського.

Владислав пригадує, що окупанти прийшли в Бучу 2 березня. Тоді він з приблизно сотнею місцевих жителів, серед яких були діти, жінки й літні люди, сидів в укритті на вулиці Яблунській, поблизу склозаводу. Відкрити двері загарбникам довелося наступного дня. Перші російські військові нікого не чіпали. Дали своїх пайків і сказали не виходити один-два дні.

Однак через два дні прийшов уже інший загін ворога. Його представники теж сказали сидіти кілька днів і не виходити. Поки люди перебували в укритті, на вулиці вже зібралось понад 50 одиниць техніки та багато солдат. Серед військових були буряти, білоруси та росіяни.

«На шостий день нас вивели на вулицю. Людей похилого віку, жінок з дітьми відпустили. Мене й ще 14 хлопців поставили на коліна і забрали телефони. Нас роздягли, почали шукати тату з націоналістичними символами (герби, руни тощо). Не знайшли. Хлопців, у яких знайшли фотографії техніки або якісь чати, які їм не сподобались, вбивали відразу. Комусь стріляли в бік і примовляли: «это чтобы домой не спешил», — розповів Владислав Козловський.

За його словами, тих, хто вижив, окупанти почали бити й питати, де територіальна оборана та де живуть «АТОшники». Хоча розуміли, що вони не мають такої інформації, все одно продовжували їх бити. Було помітно, що загарбники просто отримували від цього задоволення.

«Після побоїв до моєї голови піднесли автомат і вистрілили біля вуха, а потім вдарили прикладом по голові. В результаті нас відпустили. З 15 хлопців вижили шість. Я не міг повірити, що залишився живим», — поділився Владислав.

Найгірше почалося, коли приїхали перші каральні загони Кадирова. Чотири дні вони їздили та вбивали усіх, кого бачили на вулиці. Місцевим жителям доводилося щодня когось хоронити. Серед вбитих було багато людей з простреленими потилицями, вирізаними щоками та іншими слідами насильства.

«Вони вбили нашого сусіда, пенсіонера, на прізвище Стрілець. Він просто сидів на лавці і в житті нікому не робив нічого поганого. Мій знайомий Сергій Семенов вирішив піти з другом пішки через склозавод в Ірпінь. Їхні тіла знайшли через кілька днів. Сергія вбили вистрілом в потилицю. А іншого катували — вирізали щоку, вистрелили в серце. Ми поховали їх на території заводу», — розповів Владислав Козловський.

Він додає, що 2 березня під час боїв за місто російські окупанти вбили п’ятьох мирних жителів. Їхні тіла кілька тижнів лежали в автобусі. Місцевим жителям не дозволяли їх вивозити. Ще двох чоловіків кадирівці розстріляли, коли вони заводили авто, щоб з’їздити по воду. Їх поховали лише через кілька днів за гаражами, загорнувши у ковдри.

До теми: Як на безчинства російської армії у Бучі та Ірпені відреагували світові медіа