Загинули за Україну: Хмельниччина втратила чотирьох Героїв

Одна донька і три сини України загинули у війні, яку розв’язала росія.

Сьогодні, 8 квітня у Шепетівці провели в останню путь старшого лейтенанта Ольгу Тимошенко. Військова, офіцерка-психологиня загинула 5 квітня від отриманих поранень. Про те, що Ольга буде військовою вона знала ще зі школи, вступила і закінчила університет Григорія Сковороди в Переяславі, паралельно навчалась у військовому інституті КНУ ім. Тараса Шевченка. Присвятила себе військовій службі, стала професійним військовим психологом. На військову службу була призвана у березні 2019 року. Загинула у Запорізькій області, захищаючи незалежність і цілісність нашої країни.

Ольга Тимошенко загинула у Запорізькій області. Фото shepetivka.com.ua

Вчора, 7 квітня, із Героєм прощалися й у селі Чагарівка Чемеровецької громади. Віталій Валерійович Киналь ще у 2014 році, коли Україну спіткала російська навала, він став до лав Збройних Сил України та пішов захищати її суверенітет та незалежність. Коли ворог вдруге почав активну війну, 27-річний молодший сержант Віталій Киналь теж взявся захищати країну. Він загинув 1 квітня, у запеклих боях з російським окупантом на Миколаївщині.

Того ж дня, 7 квітня, на півночі області також прощалися із загиблим військовим. У селі Хутір Михайлюцької громади на Шепетівщині провели в останню путь Олександра Геннадійовича Бершеду. Він народився у вересні 1999 року і був одним із шести дітей, де старший брат зараз також у війську. Мати декілька років тому померла і вдома його чекали чотири сестри. Віталій Бершеда служив у 24-тій окремій механізованій бригаді імені короля Данила. Загинув 31 березня у Луганська область.

Староушицька громада попрощалася 7 квітня із загиблим військовослужбовцем Станіславом Кузьмінським. Старший солдат загинув вночі 3 квітня на сході України. З 2016 він добровільно пішов служити до Києва у президентський полк. Протягом 4 років захищав країну у зоні АТО і три роки за контрактом в одній із військових частин. Нагороджений відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції» та відзнакою командира 24 окремої механізованої бригади ім.короля Данила. У 2019 році нагороджений медаллю «Операція об’єднаних сил. За звитягу та вірність» та 2 квітня 2022 — медаллю за військову службу Україні.

Станіслав Кузьмінський на початку війни був поранений. Своєму братові зі шпиталю, де лікувався від контузії, писав, що обов’язково повернеться воювати, а батькам просив не казати, щоб не хвилювалися. А вчительці своїй писав, що йому «двічі за місяць круто пощастило, що залишився живий». Запитував, чи не вередують учні та радів з того, що три роки тому проводив уроки ДПЮ для десятикласників на Донеччині. «Одна з учениць стала курсанткою поліцейської академії», — радів Станіслав і переконував, що десь весною приїде додому і зайде в гості до вчительки. Приїхав. Але вже вчителі та учні прийшли до нього. Попрощатися і віддати шану Герою. Поховали Станіслава Кузьмінського у рідному селі Рункошів Староушицької громади.

Читайте також: Ракетний удар по вокзалу Краматорська: як «перевзувалася» російська пропаганда