Пройшов миротворчі місії і Іловайський котел: у Хмельницькому попрощалися із «Тихим» Андрієм Бахтовим

"Коли розпочався цей злощасний бій 10 серпня, Андрій першим кинувся на позиції, в бій. І якби не його сміливі дії, то результат бою був зовсім іншим і жертв було б набагато більше. Андрій пожертвував собою. Ми віримо, що ця жертва недаремна", - так про Андрія Бахтова каже заступник командира бригади, де служив і воював боєць.

Сьогодні, 7 вересня, Андрія Бахтова провели в останню путь і поховали на Алеї Слави, де спочивають усі наші Герої, хмельничани. Попрощатися з Андрієм Бахтовим приїхали побратими з миротворчої місії ООН, яку він виконував із 2004 року, з добровольчого батальйону «Миротворець», який Андрій Бахтов із позивним «Тихий» формував разом із командиром Андрієм Тетеруком, з батальйону «Свобода», де він воював після лютого 2022 року. Прийшли й колеги із поліції, де служив Андрій Григорович, коли вона була ще міліцією. 

Андрій Тетерук, командир добровольчого батальйону «Миротворець» приїхав з Миколаєва, щоб провести в останню дорогу свого друга, побратима і заступника. Командир каже, коли після виходу з Іловайська у 2014 році, були перші десять загиблих у їхньому батальйоні. І саме Андрій  Бахтов взяв на себе головну роль в організації всіх процесів, щоб і діти, і дружини відчували спорідненість і підтримку.

«Я був командиром добровольчого батальйону «Миротворець», а Андрій Бахтов був моїм заступником. Він був дуже професійним поліцейським. Ми з ним свого часу проходили відбір у миротворчу місію ООН в Косово і були в одному підрозділі. Тоді, у 2004 році, ми познайомилися і підтримували стосунки. Коли у 2014 році почалася війна, ми практично вдвох формували батальйон «Миротворець», який брав участь у бойових діях на сході нашої країни. Андрій був не лише моєю правою рукою, але й душею підрозділу. Кожного, хто хотів служити у підрозділі, ми пропускали через особисту співбесіду, а досвід Андрія як психолога і глибокого розуміння мотивації людини, допомагав нам відбирати саме тих людей, які не лише якісно служили, але й самі були прикладом для інших підрозділів», — каже Андрій Тетерук. 

Командир Андрій Тетерук: Андрій був не лише моєю правою рукою, але й душею підрозділу.

 Коли почалася друга частина агресії, Андрій пішов на фронт захищати країну. Він хотів повернутися у «Миротворець», але склалося так, що воював у батальйоні «Свобода». Міський голова Олександр Симчишин згадує, що познайомився з Андрієм Бахтовим ще під час Революції Гідності. Тоді, каже Симчишин, було видно, що він прийшов захищати місто щиро. 

«Андрій прийшов до нас, в місцеву самооборону і вже при першому спілкуванні було видно, що він прийшов і буде захищати місто, допомагати нам не заради хайпу, чи політичної галочки, як тоді буде багато хто робив. Андрій це робив по-справжньому, бо був таким, справжнім», - згадує Олександр Симчишин і додає, що ще рік тому Андрій організовував виставку в пам’ять бійців, які загинули в Іловайську. Андрій хвилювався, але робив це з душею. Бо він все робив з душею, щиро і професійно. 

А позивний «Тихий» йому дали саме тому, що робив все виважено і спокійно.

«Тихий, тому що був врівноваженим, вмів володіти собою в будь-якій стресовій ситуації. Досвід у миротворчій місії допоміг йому бути людиною, яка вміє контролювати емоції, ситуацію та особовий склад. На фронті псевдо дають за людську натуру і Тихий, якнайкраще показує, що він був тихий, але не «тихоньою» — згадує командир Андрій Тетерук. 

Андрія Бахтового поховали на Алеї Слави у Хмельницькому.