Хмельниччина без Хмельницького

Насамперед, ми намагалися оцінити райцентри за кількома показниками: кількість населення, наявність підприємств та робочих місць, будівництво житла, можливості для проведення дозвілля. А для свого дослідження вирішили не орієнтуватися на Хмельницький, а взяли середньостатистичні райцентри – міста районного значення.

Сільські мешканці у райцентри не їдуть

Справді, останніми роками у райцентрах відзначається значно менша кількість приїжджих селян. Адже раніше вони їхали сюди на роботу, сьогодні ж робоче місце у райцентрі знайти значно важче. Подібно до сільського, населення у райцентрах скорочується. Однак, завдяки тому, що за останні роки народжуваність потроху зростає, кількість жителів у містах залишається більш-менш стабільною - з невеликим мінусом. Найменший мінус, мабуть, у Деражні. Це місто вже давно стало супутником обласного центру. Щоранку близько тисячі деражнянців їдуть на роботу до Хмельницького, а ввечері повертаються додому. Але лідерами у цій справі є Красилів та Дунаївці. Торік ці міста навіть у плюси вийшли, природний приріс т у Красилові склав 13 чоловік, а у Дунаївцях – аж 25.

Загалом же найбільше мешканців в Полонному – 21 938. Другий за кількістю населення Красилів, там мешкає 19 841 людина. Трійку лідерів замикає Волочиськ з 19 723 мешканцями. В Ізяславі мешкає 17 300 чоловік, у Городку – 16 900, у Дунаївцях - 16 200 та Деражні - 10 129.

Мабуть, досить показовим є ще один показник – кількість дітей. Найбільше школярів навчається у сімох полонських - близько 2,7 тисячі учнів - та чотирьох волочиських школах - майже 2,5 тисячі учнів, у п'ятьох красилівських – 2,3 тисячі, чотирьох дунаєвецьких та п'ятьох городоцьких – трохи більше двох тисяч, у чотирьох ізяславських – близько півтори тисячі, у трьох деражнянських – близько тисячі.

На відміну від обласного центру, у містах районного значення вдалося подолати таке явище, як черги у дитячі садочки. “Ще два роки тому щоб потрапити до дитячого садка, потрібно було почекати, - каже керуючий справами Городоцького міськвиконкому Петро Кривий. - Ми відкрили додаткові групи у дитячих садках, і тепер такої проблеми не маємо. Сьогодні дитячі садки відвідують 662 дошкільнят”. Немає проблем з дошкільною освітою й у решті містах. До прикладу, у Полонному 530 дітей відвідують чотири садочки, у Красилові у розпорядженні 826 дошкільнят теж чотири заклади.

Цікаво, що у деяких райцентрах навіть квартири дають. Приміром, торік у Красилові здали десятиповерховий будинок, 47 квартир виділили місту. Їх отримали красилівчани, які “стояли” у міській черзі. Так само у Деражні за останні півтора року місцеві жителі отримали 13 квартир. Дев'ять з них раніше жили у аварійних помешканнях, і таким чином покращили свої житлові умови. А на четверо щасливих новоселів посунулася міська черга.

Курс – на малий бізнес

Раніше, за радянських часів багато райцентрів орієнтувалися на розвиток промисловості. Приміром, невеликий Городок вважався тоді значним промисловим містом. Верстатобудівний, дослідно-експериментальний, плодоконсервний, молочнокосервний, цегельний, алюмінієвий, два цукрові... - список підприємств райцентру був досить довгий, і багато з них працювали у дві-три зміни. Сьогодні ж з усього цього переліку діє лише молочноконсервний, та й то не на повну потужність. Плодоконсервний та один цукровий, хоч і збережені, але поки що в очікуванні. Місто ж пішло шляхом невеликих польських містечок, тут більше розвивається малий бізнес – будівельний, швейний, торговельний, ресторанний. За подібним сценарієм розвиваються інші райцентри. А от у Красилові та Волочиську ще й дотримуються гігантоманії – у хорошому сенсі цього слова. Тільки на волочиському заводі “Мотор-Січ”, який, до речі, днями святкував своє сорокаріччя, працюють 2,5 тисячі чоловік не лише з Волочиська, а й з сусіднього Підволочиська Тернопільської області. Крім того, у райцентрі діє досить потужний хлібозавод “Агробізнес”. Красилів теж відомий великими підприємствами - “Атон”, “Оболонь”, цукровий, машинобудівний заводи, пекарня “Мамин хліб”. У Дунаївцях також продовжує працювати колишній арматурний та маслозавод. Хоча за останній рік у місті не було відкрито нових підприємств, як і у Ізяславі. Тому в останньому ставку роблять на місцевий ПАТ “Хлібозавод” та лісгосп. Натомість у Городку за останні півроку з'явилося два нові підприємства – логістичний центр західного регіону фармацевтичної корпорації “Юрія-фарм” та перша черга м'ясопереробного комплексу. А деражнянське підприємство “Саніфуд-укр” значно розширило свої потужності.

У райцентрах займаються спортом і не ходять у кінотеатри

Тим паче, що не у кожному райцентрі зберігся кінотеатр. Але навіть там, де зберігся, кіно не користується значною популярністю. Тому основим дозвіллям залишаються бари, ресторани, а для молоді – ще й дискотеки. Щоправда, можна знайти для себе й культурне дозвілля. Зокрема, у кожному райцентрі є історико-краєзнавчі музеї. У Деражні – ще й музей Південно-Західної залізниці та Бориса Олійника (Борис Степанович - заслужений працівник транспорту України, 19 років очолював Південно-Західну залізницю, а протягом двох років був президентом Укрзалізниці).
Хорошу традицію запровадили і у городоцькому краєзнавчому музеї: у залах музею влаштовують виставки відомих на Хмельниччині художників. У Дунаївцях, окрім традиційного краєзнавчого, діють ще два музеї: історії освіти краю та колишньої Дунаєвецької суконної фабрики. А Ізяслав й сам є музеєм під відкритим небом.

Завдячуючи колишньому городоччанину, а нині – відомому в Україні підприємцю Олександру Герезі, Городок перетворюється на спортивний майданчик. Кілька років тому Олександр Герега подарував місту сучасний спорткомплекс, який назвав так само, як і власні магазини - “Епіцентр”. А нещодавно висловив бажання звести у райцентрі ще один спорткомплекс, і йому вже навіть виділили для цього місце.