ye-logo.v1.2

Мода на традиції або скільки коштує вишиванка для хмельницьких пана та панянки?

Суспільство 9296
Фото: Пресслужба ХОССЦ

Все частіше до національних традицій в оформленні одягу, особливо жіночого, звертаються не лише дизайнери, але й політики, співаки і ті, хто хоч десь «світиться». На дорогих сукнях і дешевих футболках, на сорочках поважних мужів і підлітків, з’являється українська вишивка.

І навіть на чоловічих краватках та трусах з’являються візерунки наших предків. Ми поцікавилися, яка ціна модних традицій поважних хмельничан, і скільки вони мають вишиванок у своєму гардеробі?

Руслан Стефанчук, доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент Національної академії правових наук:
«Мої вишиванки коштують… як гарний настрій – дорого. Особисто в мене є близько десяти вишиванок, у мого батька – сім, а в брата – п’ять. Загалом, вся наша сім’я має півсотні вишитих сорочок. Частину ми купували, а частину замовляли в однієї закарпатської майстрині з Косово, яка «обвишиває» усіх Стефанчуків. Я іноді навіть візерунки сам замовляю, як от сорочку в стилі національного прапору, в якій читав доповідь у Сорбоні. Вишиванку я завжди надягаю, коли хочу мати класний настрій, та й дружина і діти частенько вбираються у свої вишиванки у звичайний, будній день до роботи чи до школи. Перша вишиванка дісталася мені від бабусі, яка вишивала все: від серветочок під горнятка, до скатертин і постільної білизни. А вже потім ми «наживали» інші, серед яких найдешевша коштує 200 гривень. Я її купував у Львові для свого сина, коли він народився, а найдорожча моя – півтори тисячі гривень».

Зоя Діденко, голова комітету поріднених міст та міжнародних зв’язків:
«У мене з десяток вишиванок. Найстарішій більше 200 років. Вона вишита подільськими «павучками». Купила її в одному із сіл під час Подільської експедиції за мізерію. Але, насправді, ця вишиванка безцінна! Час від часу з’являюся у ній на екрані. Ще одну чорно-синю вишиванку для мене зробила і подарувала дружина місцевого священика.
Третя сорочка вишита на полтавський манер білим по білому. Четверту сестра купила у Львові й подарувала мені. Це було років п’ять тому. Тоді вона коштувала десь 300 гривень. Іще три вишиванки – сучасні. Окрім того, маю дуже гарного вишитого у національних кольорах костюма: сорочка і спідниця з паском. Його ціна 800 гривень».
Олександр Симчишин, депутат Хмельницької міської ради від ВО «Свобода»:
«У мене дві вишиванки, і обидві я отримав як подарунки. Першу мені подарувала теща, другу – побратими з міської організації «Свободи». Теща виготовила вишиванку власними руками. Дві вишиванки має мій старший син Олександр, одну з них йому подарувала дружина священика. Це вишиванка з бісеру. До речі, нещодавно я знайшов чудовий старовинний орнамент для ще однієї своєї вишиванки. Вона має з’явитися найближчим часом. Сподіваюся, вона буде надзвичайною. Я сприймаю вишиту сорочку, як національний символ на рівні з Тризубом, синьо-жовтим прапором і гімном. Українець і вишиванка – нероздільні. Я ніколи не вдягаю вишиванку на показ, намагаюся носити її тільки у святкові дні. Обов’язково вбираюсь у вишиту сорочку на День Незалежності, ношу її також на Різдво, Пасху, свій день народження. Надягав вишиванку і на першу сесію міської ради шостого скликання».

Аліна Скоморохова, генеральний директор ТОВ «Тін Імпекс»:

«Не можу сказати скільки коштує моя вишиванка, мені її подарували. Це ручна робота. Її спеціально для мене вишила моя мама. Але вишиванка у мене не одна. Якось у місті Косів, що на Франківщині, купила розкішну вишиту чорну сорочку з червоними гронами калини. Заплатила за неї півтори тисячі гривень. Але я дуже не люблю, коли вишиванка стає якимось обов’язковим атрибутом свята. Надягаю її лише тоді, коли душа прагне».

Богдан Міхняк, депутат Хмельницької міської ради:
«У нас вся сім’я можна сказати вишита. Я маю чотири вишитих сорочки, а на усіх – більше десяти. У моєї дружини унікальна вишиванка, ми замовляли її у відомої львівської майстрині. Свої сорочки я надягаю не лише на свято, бо вважаю, що українська ідентичність повинна бути в душі, а не на показ. У мене середа і п’ятниця – це дні відпочинку, тобто майже немає офіційних зустрічей і я дозволяю собі надягати джинси і вишиванку. Коштує наше вбрання по-різному: одні сорочки кілька сотень, а інші – більше тисячі».

Коментарі:

Інформація з інших ресурсів

Популярні новини

Новини Хмельниччини
Останні оголошення
  Так  Ні, дякую