«Для своєї майбутньої дитини зроблю дерев’яне ліжечко», -

Роботи Андрія довелося бачити якось в одній із сувенірних крамничок міста. Шкатулки для прикрас, люстерка, черепахи, носороги, дельфіни, чаплі, голуби – все це вабило око та змусило будь що поспілкуватися з автором робіт. Дзвінок по телефону – і ось уже прямую в оселю Андрія Барановського, аби побачити, як він змушує шматок дерева перетворитися в оригінальну річ, та, власне, й побачити інші роботи майстра. У коридорі при вході на стіні висить дерев’яна вішалка для одягу, прикрашена рогами лося. «Одного разу гостював у родичів, то вони мені подарували, сказали, що, може, знадобиться коли в хазяйстві. Я й одразу їх прилаштував до вішалки. Доволі зручно вийшло: багато що можна повісити, а місця мало займає», - жартома каже Андрій.
У кімнаті на стінах – сімейні фотокартки у власноруч змайстрованих рамках, невеликі різьблені картинки. На полиці – шкатулка та дзеркальце, які Андрій зробив для своєї дружини. Фігурки звірів знайшли своє місце у різних частинах кімнати.
Захоплення деревом у Андрія розпочалося ще у дитинстві, коли на канікулах у бабусі з дідусем майстрував для себе та друзів різні хлопчачі забавки: лук та стріли, мечі, шаблі тощо. «Кілька років тому натрапив на інструменти свого дідуся: різні ножі, різці, цезарики. Він колись полюбляв майструвати. Ось тоді й вирішив всерйоз зайнятися обробкою дерева. Мабуть, любов до деревини перейшла від дідуся до мене, - каже Андрій. – Дерево захоплює, наче наркотик. Коли дивлюся на якийсь шматок дерева чи заготовку, одразу уявляю, що б я міг з нього вирізати. Проте, деревину треба добре оглянути, аби не було різних сучків, тріщинок тощо. Тоді виріб легко вирізати, і дефектів не буде».
Ідеї Андрій черпає «з голови». Просто побачив шматок дерева, подумки намалював картинку, зробив ескіз на папері – і за роботу. Каже, що на втілення ідеї йде кілька місяців, адже все скрупульозно обмірковуєш, аби робота вийшла бездоганна, та й під час різьблення інколи щось додаєш та вдосконалюєш. «Взагалі, робота має дозріти, це наче твоє дітище, яке повинне перейняти все найкраще», - каже майстер.
Андрій, до всього, залюбки реставрує старі меблі та різні речі з дерева. Каже, що це приносить неабияке задоволення, адже колись робили все на совість і з якісних матеріалів. «Якось товариш приніс мені дерев’яного орла зі зламаними крилами, то я його відреставрував, проте довелося добре все обмізкувати, щоб непомітно було різницю, - ділиться Андрій Барановський. – Хотів би робити гарні й оригінальні меблі для себе та на замовлення, проте для цього треба відповідні інструменти та верстати».
Чоловік дуже любить голубів, навіть тримає кілька десятків птахів у спеціальному будиночку у дворі. Проте, як у тому прислів’ї «Чоботар без чобіт», він і досі не має фігурки голуба вдома, хоча вирізьбив їх чимало. А ще мріє вирізати фігуру коня. Навіть намалював кілька ескізів, але ще не знайшов такого шматка дерева, який можна було б використати для роботи.
Наразі у Андрія Барановського є мрія: він хоче зі старовинного дерев’яного ліжка, яке лежить на горищі у бабусі, переробити ліжечко для майбутньої дитини. Жартує, що ще має в запасі трохи часу, проте вже замислюється над тим, який ескіз зробити, аби ліжко було гарне, й водночас комфортне.