Що буде із сільською медициною?

«Нас хвилює, що в 2011 році планується ліквідація нашої дільничної лікарні та переведення її в амбулаторію загальної практики сімейної медицини, – пишуть у листі до нашої газети  медичні працівники із села Кременчуки Красилівського району. – Ліквідують флюорографічний кабінет, кабінети рентгеноскопії, функціональної діагностики, фізіотерапевтичного лікування, посади дільничної медсестри для надання допомоги на дому, медсестри в стаціонарі при амбулаторії та посаду дитячої медичної сестри. Крім того, заплановано перевести на півставки водія. Ми не проти реформ, але чомусь, перш, ніж побудувати щось нове, руйнують збудоване! У час епідемії туберкульозу на селі не буде працювати флюорографічний кабінет, який проводить до 2000 флюорографій на рік. В кращому випадку, раз на рік сюди будуть присилати пересувний флюорограф, який зробить 100 флюорографій за день, і це буде вся боротьба з туберкульозом! Медичним працівникам заздалегідь повідомили, що їхні посади будуть скорочені з 1 березня без надання іншої роботи за фахом».
«Лікарню ніхто не збирається закривати. Її реорганізують в амбулаторію загальної практики сімейної медицини. Замість цілодобового стаціонарного лікування, яке у цьому закладі неефективне, залишиться денний стаціонар. Буде приймати  лікар, функціонуватиме лабораторія. А пацієнтів, які потребуватимуть стаціонарного лікування, направлятимуть в Антонінську районну лікарню, яка знаходиться за дванадцять кілометрів від Кременчуків», – пояснює головний лікар Красилівського району Михайло Качан.
Михайло Олександрович доводить, що від такої реорганізації не зміниться якість надання медичних послуг. Адже амбулаторії загальної практики сімейної медицини, які функціонують на базі колишніх дільничних лікарень у Кузьмині та Заслучному, повністю виправдовують своє призначення.
А тим часом мешканці Кременчуків та інших навколишніх населених пунктів зібрали підписи у підтримку своєї дільничної лікарні. Під колективним зверненням, яке передали головам райдержадміністрації та районної ради, підписалося понад тисячу двісті чоловік. Надто переймається майбутнім лікарні керівник Дмитро Лисюк, який очолює її тридцять сім років поспіль. Адже скоротити заплановано більше половини медичного персоналу.
«Близько чотирьох тисяч чоловік, які мешкають на території Кременчуківської, Великомедведівської, Манівецької та Великоорлинецької сільських рад, залишаються, по суті, один на один зі своїми бідами. Закриття дільничної лікарні під маркою реорганізації - це грубе порушення статті 49 Конституції України, яка говорить, що існуюча мережа державних і комунальних закладів не може бути скорочена», – каже Дмитро Петрович.
«У нас залишиться один лікар на прийомі в амбулаторії, дві медичні сестри, одна санітарка. Акушерку, лаборанта та водія переводять на півставки», – продовжує свою розповідь Дмитро Лисюк.
За його словами, для нормального функціонування дільничної лікарні на рік необхідно 735 тисяч гривень. Це порівняно невелика частка від загальної суми асигнувань в розмірі майже двадцяти п’яти з половиною мільйонів гривень, які виділені на медицину Красилівщини в цьому році. А тут обслуговується 7,8 відсотка населення всього району.
Наразі головний лікар впевнений, що статус Кременчуківської дільничної лікарні вдасться відстояти. З відповідними клопотаннями селяни звернулися до депутатів обласної ради та голови облдержадміністрації. Дмитро Петрович розраховує на підтримку колег-депутатів із районної ради, куди також направив відповідний запит.

Оптимізація мережі лікувальних закладів має починатися «знизу»
Обласним чиновникам не подобається слово «реформа». Кажуть, що поки що мова про реформування галузі охорони здоров’я не йде. Швидше — реорганізацію чи впорядкування мережі лікувальних закладів, оптимізацію ліжкового фонду та штатів.  І «згори», тобто з області, ніяких конкретних вказівок не дають: реорганізація має починатися «знизу», і кожен район, кожна громада повинні самі вирішувати, як впорядкувати галузь, щоб і людям було зручно, і для бюджету легше. Усі зекономлені гроші, стверджують високопосадовці, залишаться в районі. Їх можна буде використовувати для купівлі діагностичної чи лікувальної апаратури, медикаментів, ремонтів приміщень та на виплату достойної зарплатні, премій тощо. «Скажіть, за останні десять років у нас змінилася демографічна ситуація? – коментує заступник голови облдержадміністрації Вадим Гаврішко. – Жителів області меншає, особливо сільських. Насамперед, це ми відчули по наповненості шкіл.  Тому й почали створювати освітні округи. І це вже дало позитивні результати. Діти  отримують кращу освіту, мають більше можливостей для розвитку. І я переконаний, що галузь охорони здоров’я теж повинна  підлаштовуватися до реального життя. Потрібно наблизити високоякісну медичну допомогу до кожної людини. Невже на десяти ліжках дільничної лікарні можна  надати допомогу на рівні районної?  Утримуючи маленькі сільські лікарні, ми деякою мірою зменшуємо право вибору сільських жителів.  От недавно я був в одному з таких дільничних закладів. Поряд з ним міститься територіальний центр допомоги одиноким літнім людям. І лікарня, і центр, практично, виконують однакові функції. Але у центрі набагато кращі умови проживання, краще харчування, і теж надають медичну допомогу. То чи потрібні ці два заклади? Адже більшість дільничних лікарень зараз відіграють соціальну роль.
Та у жодному разі ми не говоримо про закриття фельдшер­сько-акушерських пунктів у селах, де є жителі.  А от дільничні лікарні і деякі районні (я не маю на увазі центральні районні лікарні) потрібно реорганізувати. Десь можна створити лікарську  амбулаторію сімейної  медицини, в іншому місці – територіальний центр з обслуговування самотніх пенсіонерів».
А от центральні районні лікарні ніхто не збирається закривати. Щоправда, деякі з них таки зазнають скорочення. «З 2001 року в області на 15 відсотків зросла кількість ліжок, – розповідає Вадим Дмитрович. – Населення зменшується, а кількість ліжок – навпаки, зростає. Як таке може бути? І  якщо з року в рік не виконується план з ліжко-днів, то який господар дозволить, щоб лікарняні ліжка стояли порожніми? Так само зросли штати лікувальних закладів. І у цих питаннях потрібно навести лад. Якому лікарю ви більше довірятимете – тому, котрий оперує щодня, чи двічі на місяць? Звісно, першому. Лікар повинен набиратися досвіду, постійно самовдосконалюватися. Тому, на мій погляд, відділення райлікарень, які працюють не на повну потужність (наприклад, хірургічне, травматологічне, пологове), потрібно скоротити. Такі відділення можуть бути не у кожному районі, але вузькі спеціалісти (хірурги, акушери-гінекологи, травматологи) будуть приймати в усіх районах».