clear-dayclear-nightcloudyfogpartly-cloudy-daypartly-cloudy-nightrainsleetsnowthunderstormwind emailfbgpinstokrsstgtwvibervkwayt

Хмельницькому - 584: Історія вулиць, якими ми ходимо чи не щодня

Театр у глибині, праворуч – гастроном “Золота нива”, ліворуч – старий корпус медучилища. Фото 1960-х.

Театр у глибині, праворуч – гастроном “Золота нива”, ліворуч – старий корпус медучилища. Фото 1960-х.

Газета «Є» спеціально до Дня міста підготувала для вас, шановні читачі, серію матеріалів про Хмельницький, історію його вулиць, якими ми ходимо чи не щодня та цікаві факти, про які багато хто й не знав.

Від дати першої своєї згадки (1431 рік) до початку ХІХ ст. Плоскирів (Проскурів) був невеличким поселенням – чисельність мешканців не перевищувала трьох тисяч, забудова була хаотичною, серед якої чітко виділялося лише дві вулиці – поштові шляхи на Кам'янець та Летичів (нині це – вулиці Кам'янецька і Проскурівська). У 1822 році сталась велика пожежа, яка майже вщент знищила весь Проскурів. Але, саме пожежа підштовхнула до повної перебудови міста. 1824 року був затверджений генеральний план забудови Проскурова, який вже мав чіткий поділ на вулиці. Саме згідно з цим планом були прокладені всі основні вулиці центральної частини міста. Розпочинаємо серію матеріалів про історію вулиць з Проскурівської.

Вулиця Проскурівська – кокторія, ресторан «Слон» та… базар

Головна магістраль міста існує фактично з моменту виникнення Плоскирова, як частина стародавнього поштового шляху на Летичів. Після того, як імператор Олександр І у 1824 році затвердив генеральний план забудови міста, вулиця отримала назву Олександрівська. Одразу після встановлення радянської влади її перейменували на 25-го Жовтня (на честь Жовтневої революції 1917 р.). У 1985 році вулиці дали ім’я Леніна, але вже 1991 року цю постанову скасували, і центральна вулиця отримала назву Проскурівська.
Місце, де починається Проскурівська, вже протягом майже трьох століть вважається неофіційним центром. Здавна тут перетиналися поштові дороги на Летичів і Кам'янець, а поблизу перехрестя розміщувалися головні об’єкти міста – собор, торгові ряди, в'язниця, поштова станція, казначейство. Але, як не дивно, таке “центрове” місце мало доволі рядову забудову. Лише у 1950-х роках відбулись суттєві перетворення: побудували універмаг, за яким закріпилася назва “Дитячий світ”, біля нього впорядкували сквер з фонтаном, а навпроти скверу спорудили пожежне депо з каланчею. Тепер саме ця будівля (нині – кінотеатр “Планета”), котра своїми формами нагадує давні ратуші, стала одним із архітектурних символів Хмельницького.

Аптека С. Дєрєвоєда дала назву сусідній вулиці – Аптекарська (нині це вул. Проскурівського підпілля).

Фото початку ХХ ст.

На Проскурівській збереглося чимало старих будинків. От, приміром, будинок з червоної цегли (Проскурівська, 7), побудований у 1903-1905 роках купецькою родиною Журавльових. Колись тут діяв перший та найкращий гастрономічний магазин Проскурова, який пропонував широкий вибір бакалійних і гастрономічних товарів, можливість брати товар у кредит і робити замовлення, доставку додому і дегустацію – усе це було для провінційного міста дивиною. Трохи далі – високий старовинний будинок, у якому нині розташовані служби “Укртелекому” (Проскурівська, 13). Побудував його понад століття тому дворянин Людвіг Дєрєвоєд, власник найкращої у місті аптеки. Ця аптека займала весь перший поверх, тут була “кокторія” (приміщення для фармацевтичних робіт), “трав’яна кімната” (сушарня лікарських рослин), “рецептурна кімната” (для оформлення замовлення й придбання ліків). Навпроти найкращої проскурівської аптеки був найпопулярніший ресторан міста – “Слон” (Проскурівська, 15). Століття тому заклад славився своєю оригінальною кухнею. Ще одним “козирем” ресторану був оркестр сліпих музик, які грали щовечора. Над рестораном, на другому поверсі будинку, були обладнані готельні номери. До речі, саме в цьому готелі у вересні 1938 році зупинялася знімальна група під керівництвом видатного кінорежисера Олександра Довженка, яка знімала у Проскурові деякі епізоди фільму “Щорс”. Готель припинив існування у 1967 році, а от “Слон” свою “спеціалізацію” проніс крізь роки, щоправда, змінюючи при цьому назви – тривалий час ресторан називався “Центральний”, потім “Дружба”. Деякий час було тут кафе “Кристал”, а нині – “Кондитерська лавка”.
Не менш цікаве інші старі будинки: у №18 (дитяча музична школа) був перший кінотеатр – ілюзіон “Модерн”, №33 – готель “Петербурзький”, №35 (міський військкомат) – магазин мануфактурника Ф. Жидовецького, № 46 (ляльковий театр) – особняк найбагатшого городянина, купця Соломона Маранця, власника парового млина і цукрового заводу, №47 (художній музей) – відділення Південно-Російського банку, ресторан і готель “Венеція”.

Читайте також: Хмельницькому - 584: Найстаріша та найдовша – Кам’янецька

Докладніше зупинимось за адресою Проскурівська, 43, біля найстарішої театральної споруда міста. У 1892 році у Проскурові був відкритий приватний театр С. Шильмана, який розташовувався в дерев'яній будівлі на вул. Кам’янецькій. Театр не мав власної трупи та надавав приміщення заїжджим акторам. У 1907 році С. Шильман звів на Олександрівській нову будівлю театру, який від того часу стали називати міським. Поруч із ним, у дворі, відкривається невеличкий готель для приїжджих акторів та затишний “театральний ресторан”. У 1919-1920 роках, коли у Проскурові тричі перебував Уряд УНР і Директорія, театр часом використовували для державних нарад. Театральна зала пам’ятає промови Головного отамана С. Петлюри, командуючого Січовими стрільцями Є. Коновальця, інших урядовців... У 1920 році театр був націоналізований та продовжив свою діяльність як державний. Спочатку це був робітничо-селянський театр, від 1925 року – Український драмтеатр, а після того, як Проскурів став обласним центром – обласний театр ім. Петровського. У 1960 році спорудили нову будівлю театру, а на Проскурівській, 43, розмістився міський Будинок культури.

У 1950-60-х роках перед кінотеатром ім. Чкалова була головна площа міста і височів пам’ятник В. Леніну.


Чи не найголовніша прикраса Проскурівської – мальовничий сквер імені Т.Шевченка –пам’ятка садово-паркового мистецтва. Протягом XV-XVIII ст. місцевість, де розкинувся сквер, була околицею давнього Плоскирова. Тут височів дубовий гайок, а навколо було пасовисько. У 1824 році територію гаю відвели під “велику торгову площу”. Частину дубів зрізали, по периметру площі побудували торгові крамниці, а в центрі залишили місце для торгівлі з возів. Площа одержала назву Хлібна і стала основним місцем проведення торгів і ярмарків у Проскурові. Але незабаром вона виявилася стала занадто малою для ярмаркування. Отож головну торгову площу влаштували в іншому місці, а Хлібну віддали для квартирування 46-го піхотного Дніпровського полку. Крамниці переобладнали під казарми, а ярмаркову площу пристосували під плац. Саме на цьому плацу довелося марширувати молодому підпоручику, майбутньому видатному письменнику Олександру Купріну, який в 1890-1894 роках служив у Проскурові. У 1893 року полк переїхав у нові казарми за залізницею (район Дубове), а колишню Хлібну площу засадили деревами та упорядкували міський сад. В радянські роки сад перейменували в “Парк імені Коцюбинського”, а у 1940 році на частині його території спорудили кінотеатр імені Чкалова. Після війни територію парку поступово звільнили від зайвих споруд, насадили дерева, влаштувати фонтани, дитячі майданчики. У 1992 році у парку, що відтоді став іменуватися сквером, урочисто відкрили пам'ятник Тарасові Шевченку. Одночасно на честь Кобзаря перейменували і сам сквер, і кінотеатр.
 

Система Orphus
Помітили помилку в тексті? Виділіть її мишкою та натисніть Ctrl + Enter
Коментарів - 0:

Популярні новини

Останні фото та відео




Архів новин

<<Грудень 2016>>
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

14

15

16

17

18

19

20

21

22

23

24

25

26

27

28

29

30

31