Ліс, озеро та усі блага цивілізації

Прикупити хатинку, або бодай клаптик землі у відносно чистій, порівняно із загазованим містом, зоні та неподалік від самого обласного центру цілком реально.

Вільні гектари посеред лісу нині все ще активно пропонують будівельні компанії та ріелторські контори. «Проскурівський телеграф» проїхав деякими житловими масивами, щоб на власні очі побачити отой “житловий рай” за межами “мегаполіса”...

Масив “Алмазний”
Неподалік від Олешина, між селами Іванківці та дачним масивом “Видрові доли”, просто посеред лісу, розмістився один із молодих житлових масивів “Алмазний”. Дорога до комплексу вимощена бетонними плитами – як згадка про розташовану тут колись військову базу. Нині на лісовій галявині стоять цілком цивільні будівлі. Навкруги одного великого та декількох однотипних, з необлаштованими фасадами, менших будиночків – паркан. Поруч – де-не-де дитячі пісочниці та гойдалки. На самій території стоїть будівельний транспорт, але ознак бодай якихось робіт, не зважаючи на будні – жодних. Згідно з інформацією на рекламному щиті, за огорожею відбувається будівництво готельно-оздоровчого комплексу та котеджів. До того ж, чимале – площею 9, 36 гектара. Також на масиві планують розвинути чималу інфраструктуру просто посеред лісу – ресторан, бар, магазин, спортивний майданчик тощо. Обіцяють забудовники й підведення до осель усіх комунальних благ. Хоча, роботи, які розпочалися у 2006 році, мали бути закінчені ще у 2010. Принаймні, про це йдеться на щиті. Загалом, за інформацією, яку нам вдалося роздобути, одна із будівельних компаній міста навіть пропонує звести на ділянці “канадські” котеджі (теплі будинки із “сендвіч-панелей”) всього за шість місяців. Мінімальна вартість такого будинку, площею 37 квадратних метрів – трохи менше 30 тисяч доларів. До речі, під час перебування на масиві “Алмазний”, нам вдалося відшукати лише одну “живу душу” – місцевого сторожа. На запитання, чи відбувається нині у містечку якийсь “рух”, він повідомив, що нині усе “стоїть”: як-не-як криза триває. А щодо наявності вільної землі, сторож махнув рукою ліворуч, де розташувався ще один паркан: “Там ще є п'ять гектарів землі”.

Містечко “Андора”
Величезні паркани, пункт пропуску та камери спостереження. Одним словом, просто так потрапити на землі масиву “Андора”, що неподалік від траси М-20 Хмельницький-Рівне, не можна. Тому й поспілкуватися з мешканцями шикарних маєтків нам також не вдалося. Але оцінюючи зовнішній вигляд будинків, можна сказати, що на цьому масиві вони далеко не однотипні і вражають розмахом архітектурної думки. Щодо комунікації, то у будинках, зокрема, налагоджено водопостачання (централізоване від міських мереж); питна вода подається окремим трубопроводом із артезіанської свердловини; централізована каналізація; телефонний зв'язок, кабельне та супутникове телебачення, швидкісний Інтернет. Є на масиві й власна служба експлуатації, у якій, скажімо, можна замовити прибирання будинку чи догляд за домашніми тваринами. Як стверджує компанія-забудовник у власній рекламі, для створення ландшафтів містечка, формуються штучні озерця, фонтани, квітники. А до послуг жителів функціонуватимуть спортивні та ігрові майданчики, ресторанчики та магазини.
До речі, ціна будинку залежить від класу та квадратури. Скажімо, згідно з рієлторською інформацією, будиночок площею 450 квадратів обідеться у «Андорі», в середньому, у 320 тисяч доларів.

«Грузевиця-3»
Це котеджне містечко – відносно «молодий» масив новобудов. Йому десь близько двох років. Аби потрапити сюди, потрібно їхати з вулиці Західно-Окружної в бік дальніх Гречан і біля костелу повернути наліво. Подолавши зо два кілометри, натрапите на це міні- містечко. Територія, як годиться, охоплена півтораметровим парканом. Біля воріт – охорона. Нині тут будується четверта вулиця, а принаймні дві – вже обжиті. Як на пересічного хмельничанина – забудова досить незвична. Схожі, мов близнюки, будиночки туляться один до одного і різняться кольором фасадів та дахів. На одній вулиці ми нарахували 26 таких котеджів. Тут фактично немає подвір’я. Хіба що невеличкий вимощений плиткою майданчик одразу перед входом у дім. Декоровані клумби, ліхтарики – це вже справа рук кожного з хазяїв.
Зрозуміло, що така забудова розрахована на сім’ю, котра має авто, бо до найближчої маршрутки добрий шмат дороги (не кажучи вже про школи, дитячий садочок тощо), тому кожен котедж має гараж, розрахований на дві автівки. Оксана, власниця такого помешкання, зізналася нам, що багато сімей в частині гаража (він має близько 40 метрів квадратних площі) роблять сауну чи майстерню.
До речі, під кожний котедж відведено 6 соток землі. На більшому клаптику зведено, власне, будинок, а на півтора-двох сотках – зелена зона, тобто, внутрішні дворики. У багатьох тут обладнані альтанки. Зателефонувавши за одним із оголошень, ми дізналися, що коштує таке житло з євроремонтом і усілякими витребеньками на кшталт дубових сходів, дизайнерської камінної зали та мармурової підлоги, близько двох сотень тисяч доларів. «Від забудовників» – у половину дешевше.

«Отрадное»
заявляє про себе хмельничанам ще, як то кажуть, з порога: величезним написом при в’їзді до мікрорайону, що розкинувся неподалік від «Дивокраю» та Озерної. Територія тут також закрита і перебуває під охороною. Пройшовшись вуличками «Отрадного», ми зробили висновок, що це не район типових котеджних забудов, як, наприклад, «Грузевиця-3». Котеджів-близнюків тут небагато. Наразі вони ще не заселені, але вже ведуться внутрішні роботи. В іншому «Отрадное», скоріше, нагадує район міні-замків – з вершечками у формі шпилів, де один паркан, як мінімум, тягне на витвір дизайнерського мистецтва. Власне, з розповідей мешканців, більшість будувалися самотужки, купивши шмат землі. Типові котеджні забудови – справа рук фірми-забудовника. Щодо цін, то тут вони стартують від 90 тисяч «зелених» за «коробку» з кількома сотками землі та від 60 тисяч – за котедж. У майбутньому забудовники в «Отрадному» планують звести ще й торгівельно-розважальний центр. Єдиний мінус – розташований масив посеред поля, хоча й неподалік від міста.