Шестимісячній Сюзанні ковбасу діставали із легенів

Оксана, 27-річна сучасна жінка, час від часу відвідує Хмельницький дошкільний дитячий будинок спеціального призначення. Тут живуть четверо її дітей: восьмирічний Тимофій, п’ятирічний Віктор, чотирирічна Богдана і дворічна Сюзанна. Жінка провідує старших дітей, і щоразу, коли вона приходить, медбрат Анатолій Доманський просить її: «Зайди до Сюзанни». Однак, дівчинкою мати не цікавиться. Можливо, тому, що майже не бачила її.

… Всю зиму четверо дітей, мати яких кудись зникла, мерзли в холодній хаті. Доглядав їх семирічний Тимофій. В тому числі й Сюзанну, якій було всього кілька місяців. Де вона знайшла ковбасу, невідомо, але давилася нею так, що шматок залетів у легені.
«До нас вона поступила у сім місяців, - розповідає директор інтернату Оксана Верясова. - Ковбасу дістали, але в легенях утворилися пустоти, з яких у нашій дитячій лікарні відкачували гній.
Зазвичай, діти знаходяться в ізоляторі 21 день, а Сюзанна - вже півроку. Зараз дівчинці, якій поставили діагноз бронхоектатична хвороба легенів,
потрібен індивідуальний догляд і дуже не бажаний контакт з іншими дітьми. Справа в тому, що імунітет у неї настільки слабкий, що варто комусь поряд пчихнути чи кашлянути, як вона вже хвора. Сюзанна всього кілька днів була в групі, після чого знову потрапила до лікарні. Дитина була вже і в інфекційній (до речі, там дуже гарно ставляться до наших дітей), і в пульмонології…
До того ж, у групі 12 дітей, і за кожним не вслідкуєш. Лікування зараз не потрібне, дитина потребує лише догляду і ізоляції від інших дітей. Мало того, навіть працівників, тому дитина контактує лише з обмеженою кількістю людей. І в медблоці нянечка Тетяна Антощук займається тільки нею. Триматимемо її там, аж доки вона не зміцніє. А вже влітку спробуємо повернути в групу».
За словами Оксани Володимирівни, всі діти з цієї родини були худі, з ослабленою імунною системою. Коли їх везли в інтернат, дорогою заїхали на хлібозавод, щоб забрати випічку, малюки, почувши запах хліба, почали плакати.
В перші дні страшенно боялися людей, а старший, Тимофійко, взагалі не міг сказати ні слова і навіть ніби соромився, що «погано доглянув» менших.
Трирічна Богданка, сестричка Сюзанни, поступила з обпеченим животом. Що сталося, дитина розказати не може, тому що не розмовляє. Як розповів Тимофій, дівчинка, якій тоді був усього рік, хотіла їсти, потягнулася за чайником, який кипів, і перекинула його на себе. Крім опіків, живіт вкритий виразками, тому що ніхто її станом не цікавився, і коли дівчинка буде рости, шрами доставлятимуть їй дискомфорт, тому буде необхідне тривале лікування.
Потрапивши в інтернат, Богдана, щойно почувши стук каструль, починала гукати, бігла на веранду і сідала за стіл. Їла дуже багато, і так - з півроку. А працівникам інтернату доводилося постійно її контролювати, остерігаючись завороту кишок.
Богданка і Вітя їли руками, з супу вибирали картоплю (аби ситніше), і давилися нею (аби ніхто не відібрав). «Більшість наших дітей взагалі не вміє їсти ложкою, - каже Оксана Володимирівна, - і нам доводиться вчити їх користуватися нею. А що таке вилка, поняття немає ні в кого».
Зараз Богдана (4 роки) і Вітя (5 років) тільки починають розмовляти. У всіх дітей з цієї родини патологія легень і знижений імунітет.
А Тимофійко, як і раніше, відчуває себе опікуном меншеньких. За гарні оцінки діти в інтернаті отримують премію. І він, отримавши її, зразу біжить в магазин - купувати молодшим гостинці.
… За словами Оксани Володимирівни, всі діти знаходяться якраз у такому віці, коли їх залюбки усиновлюють. І якщо мама дасть згоду, вони можуть знайти добрих батьків. Однак, малюки цього не розуміють і кожен день виглядають маму. Яка не робить ніяких спроб повернути їх назад.

P.S. Дитячий будинок забезпечений всім необхідним, але допомога ніколи не буває зайвою.
Бажаючі допомогти Хмельницькому дошкільному дитячому будинку спеціального призначення, можуть перераховувати кошти на рахунок:
Розрахунковий рахунок 35423002001768
УДК у Хмельницькій області
МФО 815013 код 23563160.