Загадкові подорожі, або Сім особливостей Тарноруди

Пізніше у XVII-ХVIII ст. поселення належало родині Сенявських. У результаті першого поділу Польщі, який відбувся в 1772 році, до Австрійських володінь Габсбурґів відійшла західна частина Тарноруди, що на правому березі Збруча. Межа між новими володіннями Австро-Угорщини і отриманого Росією Поділля (1793 p.) із східною Тарнорудою пролягла по Збручеві.

Найдавніший храм

Храм у Тарноруді був заснований ще за князів Коріатовичів. Цвинтар на його території 17-18 століття зберігся лише частково. Тоді він був поділений на сектори: на основній алеї були поховані багатші люди, по боках – бідніші. З північного боку є поховання початку 20 століття. Серед поховань є гробниці масонів, священників, митців, лікарів. На стелах гробниць – сліди від куль після боїв Чорних запорожців із більшовиками у вересні 1920 року.

Карта Ф. фон Міга 1763-1782. Фото надане Андрієм Майхером.

Святовознесенська церква

Церкву тут звели після відходу турків із території Поділля. Почалося все з того, що під час панування на території Тарноруди Османської імперії (1672-1699), сюди звозили людей для добування каменю в кар’єрах. Камінь потрібен був для будівництва та відновлення фортеці в Сатанові. Для робітників, яких на початку 18 століття понавозили чимало, постала потреба у православному храмові. Спочатку тут збудували дерев’яну церкву, а пізніше – кам’яну.

Карстові озера

Утворені підземними водами озера називають «вікнинами» від назви села Вікно Тернопільської області. У цьому селі, на території півтора гектара було п’ять карстових озер, оточених болотом. Поверхня води вікнин має блакитний колір. На Збручі, біля дамби є теж вікнина із підземних вод, через які плавають риби з одного карстового озерця в інше.

Підписатися на канал "Є" в Youtube

Церква-костел святого Станіслава

Храм закладений у 1717 році, збудований у 1816, а освячений – 1827. Його використовували дві громади: греко-католицька і православна. У церкві збереглися багато анаграм, а старий орган частково збережений і досі. Особливість храму в тому, що тут є 200-літня двостороння ікона венеційських майстрів виконана на блясі. На стелі храму й досі збереглася фреска.

Будинок Бернарда Галперна

Бернард Галперн народився в Тарноруді у 1904 році. Його будинок знаходиться поруч із храмом у напівзруйнованому вигляді. Першу освіту Гальперн отримав у храмі святого Станіслава, де священик навчав його французькій мові та латині. Пізніше він навчався у Польщі та Франції, а в 1936 році отримав ступінь доктора медичних наук у Паризькому університеті Сорбонна. Серед його учнів – лауреати Нобелівської премії.

Бернард Галперн народився в Тарноруді у 1904 році.

Костел Божої Матері святого Скапулярію

За легендою, костел заснували після того, як мисливець із сусіднього села, під час полювання, пробирався через терен і натрапив на ікону Ісуса Христа. Принісши ікону додому, він виявив на другий день, що святий лик зник. Через деякий час мисливець знов пішов на полювання і знову знайшов цю ікону. Так відбувалося три рази, аж поки місцевий священик не порадив побудувати каплицю на цьому місці.

Так, у 1355-1365 роках у Тарноруді був збудований перший дерев’яний храм. Храм декілька разів був перебудований. Спочатку, у 1643 році, на кошти Катерини Сенявської дерев’яний храм перетворився у мурований костел. А через майже сотню років, у 1754 році костел розширили шляхтичі Чарторийські добудувавши до нього задню частину, бокові часові та крипту. Храм, перш за все, був місцем паломництва до чудотворного образу Ісуса Христа. За переказами, відомо що понад 200 людей зцілилися від невиліковних хвороб. Коли перекривали храм – виявилося, що гонта була привезена з Франції. З неї вивезли майже 5 возів милиць. Люди в молитві до Ісуса Христа зцілялися і залишали милиці тут.

Храм був місцем паломництва до чудотворного образу Ісуса Христа.

Маєток Мордвінова

Маєток був збудований в середині 19 століття. Після того, як у власника Тарноруди, поміщика Мальчевського, через махінації з документами забрали маєток, його викупив чиновник Луценко. Новий господар привіз собі молоду дружину із Москви. Через деякий час він помер, а його дружина одружується із майором Мордвіновим. Він побудував палац із червоної цегли. З боків будівлю прикрашали вежі. Замкового вигляду йому надавали оборонні мури. В інтер'єрі використано досить багато ковки.

У 1911 році відбулася сімейна драма, після якої донька на деякий час залишилася мешкати у палаці сама. У 1917 році більшовики її розстріляли. Вже після захоплення Тарноруди більшовиками, тут відбулося повстання проти радянської влади, адже люди не погоджувалися, щоб їхні землі забрали у колгоспи. Радянська влада тут не могла укорінитися досить довго. Важливу роль в житті місцевих мешканців відігравала церква, а притаманне їм відчуття власності підсилювало її вплив. Підігрівали повстання також польські офіцери з-за кордону.

Довідка: Тарноруда до 17 століття називалась Роматинці (Romatyncze), і з'являється під сучасною назвою Тарноруда у 18 столітті. Стара назва згадується в королівській енциклопедії як Роматинці — місто вище Сатанова на лівому березі річки Себровець (сучасний Збруч). Основною версією походження назви є розміна місце де відбувалась тогрівля і розміна товару та краму . Ще за Коріатовичів у Тарноруді велась активна торгівля на шляху з Кам'яниця Подільського до Кракова. За деякими припущеннями назва Роматинці — це скорочена назва від мусульманського слова «дорога» або ж «Ромадан», за іншою версією це топонім поширених назв таких сіл у Підволочиському районі, як Романове село та Романівка.

Підписатися на канал "Є" в Youtube

Автор тексту і відео Вадим Василишин.