ye-logo.v1.2
21 Січня, 2020

Цей день в історії Хмельниччини: 15 січня

Андрій ЯЩИШЕН, Юна МІТРАШКО Історія 1239
Однією з найважливіших робіт Лео Мола вважається Меморіал Тарасові Шевченку у Вашингтоні
Однією з найважливіших робіт Лео Мола вважається Меморіал Тарасові Шевченку у Вашингтоні. Фото: loc.gov

Канадський скульптор, Старокостянтинівський замок і контрабанда хлібної горілки.

Цього дня, 15 січня, 1915 року в Полонному народився відомий канадський скульптор і живописець українського походження Лео Мол. Справжнє ж його ім’я — Леонід Григорович Молодожанин.

Фактично хист до мистецтва у нього проявився в одинадцятирічному віці, коли він почав працювати для батька на гончарному колесі й моделювати з глини. А вже у п’ятнадцять років Леонід Молодожанин покинув Полоне й вирушив у Відень навчатися мистецтву. Пізніше впродовж 1939-1941 року навчався у Ленінградській академії мистецтв, а згодом — у Берлінській академії мистецтв та Королівській академії красних мистецтв у Гаазі. Після непростих років у часи Другої світової та повоєнного періоду спільно з дружиною Маргарет Шолтес у 1948 році емігрував у Канаду. Там він поселився у місті Вінніпег. Там, до речі, у 1992 році в Ассінібойнському парку відкрили публіці «Сад скульптур Лео Мола», де розміщено понад 300 його творів.

Лео Мол отримав низку канадських державних нагород за свої творчі здобутки. Зокрема, найвищу відзнаку цієї країни — «Орден Канади». До його скульптурних шедеврів зараховують бюсти прем’єр-міністра Канади Джона Дифенбейкера, президента США Дуайта Ейзенхауера, римських пап Павла VI, Івана XXIII та Івана-Павла II, кардиналів Йосипа Сліпого й Тіссерана, королеви Великої Британії Єлизавети ІІ та інших. Втім, однією з його найважливіших робіт вважається Меморіал Тарасові Шевченку у Вашингтоні.

Відійшов у вічність Лео Мол у 94-річному віці 4 липня 2009 року.

Лео Мол у своїй студії у Вінніпегу. Фото: collectionscanada.gc.ca

Лео Мол у своїй студії у Вінніпегу. Фото: collectionscanada.gc.ca

15 січня, 1929 року Старокостянтинівський замок Острозьких оголосили історико-культурним заповідником республіканського значення. Цим статусом пам’ятка володіла 25 років. У 1930 році замок обстежила наукова експедиція Всеукраїнської академії наук і запроєктувала реставраційні роботи у фортеці. Реставрація тривала впродовж кількох років. Коли заплановані роботи завершили, у замковому палаці відкрили музей.

Під час нацистської окупації в приміщенні замку розмістили казарми для німецьких солдатів. У 1944 році під час наступу радянської армії замок було суттєво пошкоджено. Зокрема, повністю знищено дах домової церкви. Після війни роботу музею було відновлено, але у 1954-му діяльність історичного заповідника та краєзнавчого музею зупинено.

Понад чотири тисячі експонатів музейного фонду та рідкісні книги передано до музеїв Могилів-Подільського, Острога та Чернівців. А сам замок віддано під господарські структури. Його використовували як районну овочеву базу, в підвалах якої зберігали картоплю, буряки, моркву… Поступово ця архітектурна пам’ятка XVI століття руйнувалася.

Нині з 15 будівель, з яких складався Старокостянтинівський замок, збереглися лише дві — кам’яний палац з церквою та баштою, в’їзна брама з баштою та частина кам’яної стіни від міста. Наразі на території замку діє історико-культурний центр-музей «Старий Костянтинів.

Стіна та вежа замку Острозьких.

Стіна та вежа замку Острозьких. Фото: з архіву редакції

Проблема незаконного алкоголю, зокрема його контрабанди, була актуальною для Поділля й кілька століть тому. Наприклад, у XIX столітті таке явище стало звичним для містечка Тарнаруда (нині село у Волочиському районі авт.), яке на той час було розташоване на кордоні Австрійської та Російської імперій. Подібні випадки у своїй науковій «Про деякі джерела з історії містечка Тарнаруди XIX столітті» описують краєзнавці Вадим та Олександр Байдичі з посиланням на справи Проскурівського повітового суду.

Наприклад, 15 січня 1870 року прикордонники вилучили у селянина з Тарнаруди Андрія Корвацького австрійську хлібну горілку. У збуті йому незаконного закордонного спиртного підозрювалися місцеві євреї. Зокрема, відомо ім’я одного з них — Хана Сура. До речі, того ж року австрійську хлібну горілку вилучили в іншого мешканця містечка — Іді Менделя.

Коментарі:

До теми

Інформація з інших ресурсів

Популярні новини

Останні оголошення
  Так  Ні, дякую