Життя за Миколою Островським

Його життя могло обірватися багато разів. Ось і нещодавно переніс чергову операцію – на серці. Але мужньо вистояв і успішно переборов всі труднощі, що виникали на життєвому шляху. «Умій жити, і тоді, коли життя стає нестерпним, зроби його корисним» – ці слова відомого письменника Миколи Островського стали для Якова Месенжника своєрідною зброєю виживання.
Характерно, що він народився (25 січня 1936 року) в рік смерті Миколи Островського, ніби перейнявши від нього естафету мужності, котру достойно несе по життю.
У 1939 році родина Месенжників переїхала із Томашполя Вінницької області в Сатанів на Хмельниччину. Коли почалася Велика Вітчизняна війна, батько пішов добровольцем на фронт і загинув смертю хоробрих у листопаді 1941 року. А Яків разом зі своєю мамою Розалією Яківною та старшою сестрою Євгенією, після багатьох невдалих спроб евакуюватися з району, де вже точилися запеклі бої, опинилися у фашистському концтаборі (гетто) в місті Балта Одеської області. Там хлопчик переніс цілий букет хвороб, став дистрофіком, у ньому ледь жевріло життя. Пізніше жартував: «Мене мама народила дуже великою дитиною, я важив тоді близько п’яти з половиною кілограмів, і коли вийшов з табору, важив стільки ж».
На ослаблений і виснажений організм звалилося ще одне лихо: узимку 1944 року малий Яків обморозив руки й ноги. У нього почалася газова гангрена, і лікарі наполягали на повній ампутації обох ніг. Розалія Яківна виступила категорично проти цього. І хлопцеві ампутували лише ступні. Були вражені нирки та інші життєво важливі органи. Загалом він переніс двадцять операцій, а під час однієї з них – клінічну смерть. Внаслідок каліцтв, отриманих у концтаборі, став інвалідом ІІ групи з дитинства. Лікарі пророкували, що Яків ніколи не буде повноцінною людиною ні у фізичному, ні в розумовому плані.
 Але медики, на щастя, глибоко помилилися. У перервах між хворобами Месенжник успішно закінчив школу, Середньоазіатський політехнічний інститут у Ташкенті, аспірантуру Інституту ядерної фізики, блискуче захистив кандидатську та докторську дисертації. «Очевидно, наука мало знає про резерви людського організму», – пише у своїй автобіографії Яків Захарович.
У Ташкентському науково-дослідному інституті кабельної промисловості він розробив ряд дослідно-конструкторських новинок, що мали велике науково-практичне значення. І логічним результатом став достроковий захист кандидатської дисертації на об’єднаній раді з фізико-математичних наук АН Узбекистану. При його активній участі в Ташкентському інституті імені Беруні була створена кафедра «Електроізоляційна й кабельна техніка», що дуже швидко завоювала популярність у студентів та фахівців.
На основі рейтингу, проведеного ректоратом за рівнем знань студентів, розвитку в них інтересу до науково-технічної творчості, кафедра неодноразово займала одне з провідних місць.
Не дивно, що на лекції Якова Месенжника, як правило, збиралося багато студентів і викладачів із усього енергофаку. У слухачів завжди виникало багато запитань, відповіді на які переростали у творчі дискусії.
Корифей нафтогазового кабельного напрямку, провідний вчений зі світовим ім’ям в галузі електроізоляційної й кабельної техніки, лауреат восьми республіканських конкурсів Узбецького науково-технічного товариства енергетики й електротехнічної промисловості на кращі науково-дослідні роботи з нафтогазової тематики й фізики діелектриків, лауреат премій ім. А.Крилова, М.Островського, А.Швейцера й інших, у тому числі почесної суспільної премії «Патріот Москви» – ось далеко не повний перелік заслуг цієї легендарної людини.
 Історія його життя охоплює цілу епоху. Яків Захарович, маючи енциклопедичні знання, підтримує й втілює в життя новітні розробки хіміків, біологів, економістів, медиків та інших напрямків російських учених, за що йому присуджено звання доктора фізико-математичних, біологічних, економічних наук (академія народів світу при ООН, ВІРУ).
Нині професор Месенжник – віце-президент і член президії академії проблем безпеки, оборони й правопорядку РФ, Президент Міжнародної академії інтеграції науки й бізнесу.

 Микола ЗАВЕРУХА, Віталій ЛАВРИНЧУК.