Цей день в історії Хмельниччини: 28 вересня

Минулого року 28 вересня Хмельницький відзначав День міста. Загалом, обласний центр святкує День міста в останні вихідні вересня. Точна дата заснування міста, як і у багатьох древніх міст, не відома. Однак, історики кажуть, що перша згадка про нього припадає на лютий 1431 року. Хмельницький веде свій родовід від невеличкого поселення Плоскирівці. Село Плоскирів, що вперше згадується 1431 року, понад століття було невеличким, поки 1547 року його власником не став шляхтич Мацей Влодек. Він та його син Станіслав пзбудували тут замок і міські фортифікації, здобули у 1566 році для Плоскирова магдебурзьке право. Великим поштовхом у розбудові невеличкого Проскурова стало отримання статусу обласного центру. Сталось це 15 березня 1941 року. А вже 16 січня 1954 року вийшов Указ Верховної Ради Української РСР, яким місто Проскурів було перейменоване у місто Хмельницький.

Проскурів на старій листівці. Фото: з vseua.info

Також торік, 28 вересня 2019 року, у Хмельницькому відбувся парад супергероїв. Супермен, Бетмен, Тор та багато інших відомих героїв одночасно пройшли вулицею Проскурівською. Очолював парад місцевий супергерой – Хмельмен, а супроводжували яскравих персонажів мажоретки, оркестр і колектив барабанщиків. Більшість заходів з нагоди Дня міста були пов’язані з супергеройською тематикою, тому свято проходить під гаслом «Ласкаво просимо у Хмельвіль». А парад супергероїв став головною родзинкою тематичного свята.

Більшість заходів з нагоди Дня міста у 2019-у були пов’язані з супергеройською тематикою. Фото: з архіву

За умовами укладеного 28 вересня 1651 року Білоцерківського миру Поділля знову опиняється в межах Речі Посполитої. Мирна угода між урядом Речі Посполитої і гетьманом Війська Запорізького Богданом Хмельницьким мала тимчасовий характер, обидві сторони були виснажені війною. Згідно з угодою на Поділля вступили польські війська. Проте повстанська боротьба мала своє продовження. Вже у 1652 році українська армія підійшла під Кам’янець-Подільський та спробувала захопити місто. Хмельницький звернувся з листом до міщан з пропозицією здати місто. Проте через несприятливі обставини (епідемія серед козаків, невдоволення татар, відсутність провіанту), гетьман віддав наказ про відступ. На початку червня 1653 року українська армія на чолі з Хмельницьким зупинилася під Баром. Далі козацькі загони рушили на схід, захопивши Сатанів та інші подільські містечка. Але внутрішні суперечності, які почались у козацькому війську, підірвали його боєздатність і козацька армія відступила аж до Білої Церкви.

Улітку 1901 року в Сатанові для огляду, опису та фотографування пам'яток давнини побував Юхим Сіцінський. На основі зібраних у Сатанові та інших місцях матеріалів він підготував доповідь для Історичного товариства імені Нестора-Літописця. Її на засіданні товариства, що відбулося 28 вересня 1902 року, зачитав історик Володимир Щербина, оскільки Сіцінський не зміг прибути до Києва. 1903 року доповідь було опубліковано в сімнадцятій книзі «Читань в Історичному товаристві Нестора-Літописця».

Зокрема, у даних, зібраних 1903 року Київським губернським статистичним комітетом, зазначено існування в Сатанові лірницької школи. Учителями в ній були Гринько Сафандулько та Микола Кравчин.

28 вересня 2011 року у Державному архіві Хмельницької області урочисто відкрили галерею «Провідні дослідники історії Хмельниччини», до якої внесено прізвища п’ятнадцяти краєзнавців. Серед них Олександр Завальнюк, Лев Баженов, Віктор Прокопчук, Віталій Лозовий, Іван Рибак, Анатолій Філінюк, Юрій Хоптяр.