Цей день в історії Хмельниччини: 28 жовтня

28 жовтня 1859 року було створено Товариство подільських лікарів. У домі доктора Олександра Кремера зібрались лікарі Баранецький, Нивинський, Залеський, Гурський, Старцев, Кремер, Ковальський і Пшиборовський, які прийняли рішення про створення товариства, відредагували та схвалили його статут і програму. Олександра Кремера було обрано головою Товариства.

До всіх лікарів, які працювали на Поділлі були надіслані запрошення до вступу в Товариство. Було ухвалено проводити збори 2 рази на місяць почергово вдома в кожного члена Товариства та встановлено внески в скарбницю: 12 карбованців сріблом за вступ та членські – 6 карбованців на рік. Регламент зобов’язував членів Товариства, мешканців Кам’янця та околиць, до обов’язкової присутності на зборах, пропуск без поважної причини карався штрафом в скарбницю Товариства.

Крім засідань Товариства відбувались засідання комісій, що існували при ньому. Комісії провели лише кілька засідань, на яких розглядались питання про розвиток хвороб, котрі були найбільш поширеними на терені Поділля; питання, що стосувались суспільного здоров’я, читання наукових робіт, написаних самими членами товариства чи в перекладі з іноземної мови.

Свою діяльність Товариство лікарів розпочало зі створення бібліотеки, яка інтенсивно комплектувалась за рахунок благодійних надходжень, обміну літературою зі спорідненими об’єднаннями лікарів Росії, України, Польщі, а також самих членів осередку, з яких найбільше книг передав Й. Роллє. У 1865 р. бібліотека Товариства налічувала 3526 томів. Водночас Товариство подільських лікарів за безпосередньою участю Ю. Роллє розпочало формування першого на Поділлі краєзнавчого музею. До 1865 р. його членами було зібрано в містах і селах губернії 5040 зразків оригінальних експонатів, значна частина яких за своїм змістом і характером відзначалась унікальністю: колекції мінералів, мушлів, стародруків, старожитностей тощо.

Товариство подільських лікарів у 1859 році налічувало 86 членів, у 1863 – 117, на початку 1865 – 136 дійсних членів. Товариство проіснувало до 1917 року, зосередивши свою роботу не лише на санітарно-гiгієнічних та медичних питаннях, а й охопило краєзнавчу дiяльнiсть.

Ввечері 28 жовтня 1921 року під час Листопадового рейду Ярмолинці було з боєм здобуто Подільською групою Армії Української Народної Республіки під командуванням Михайла Палія-Сидорянська. При цьому було ущент розбито батальйон 209-го стрілецького полку 70-ї бригади 24-ї стрілецької дивізії. Після бою Подільська група зупинилася у Ярмолинцях на ночівлю.

28 жовтня 1974 року створено заказник «Кармалюкова гора». Фото: tovtry.com

28 жовтня 1974 року постановою Ради Міністрів Української РСР створено заказник «Кармалюкова гора». У постанові дано коротку характеристику заказника: «Товтровий кряж, на якому зростає грабово-дубовий ліс із домішкою дуба скельного. Гора Кармалюка зв’язана з численними легендами. На горі є скіфське городище». Заказник розкинувся поблизу села Привороття Друге. Загальна площа 765 гектарів, Входить до складу національного природного парку «Подільські Товтри».

Починаючи з 2009 року, щорічно 28 жовтня Україна відзначає День визволення від фашистських загарбників, в день остаточного вигнання військ нацистської Німеччини та її союзників під час Другої світової війни за межі сучасної території України. Це свято встановлено в Україні згідно з Указом Президента Віктора Ющенка від 20 жовтня 2009 року № 836/2009 «з метою всенародного відзначення визволення України від фашистських загарбників, вшанування героїчного подвигу і жертовності українського народу у Другій світовій війні». Традиційно з нагоди пам’ятної дати хмельничани несуть квіти та лампадки до меморіалів.

29 жовтня 2014 року у Львівському військовому шпиталі від тяжких поранень у зоні АТО помер хмельничанин Руслан Ліщук. Сержант, військовослужбовець механізованого батальйону 128-ї гірсько-піхотної бригади під час розвідувальної операції в місті Щастя потрапив у засідку. Граната розірвалася у нього за спиною. Руслан залишився без ноги та руки, були поранення у голову, його доправили до Харківського шпиталю, де він прийшов до тями, потім переправили до Львова. Два тижні лікарі боролися за життя українського воїна.