ye-logo.v1.2

Цей день в історії Хмельниччини: 7 листопада

Історія 1250
Генеральний план забудови Проскурова 1824 року, затверджений імператором Олександром І
Генеральний план забудови Проскурова 1824 року, затверджений імператором Олександром І. Фото: з архіву редакції

Про забудову Проскурова, період Української революції та давньоруського ідола.

7 листопада 1824 року землемір Вікентій Рудлицький у рапорті, надісланому Подільському губернатору, скаржився на виконання генерального плану забудови Проскурова. Після масштабної пожежі 1822 року для Проскурова вперше розробили перспективний план забудови. Тому з проблемами його реалізації губернська влада зіштовхнулась вперше. Поки план два роки проходив процедуру затвердження, проскурівчани-погорільці розпочали відбудову своїх помешкань без плану та без належного нагляду міських урядовців. Як результат, забудова першого року вийшла хаотичною.

Не маючи досвіду у таких питаннях губернська влада звернулась до будівельної комісії Міністерства внутрішніх справ за поясненнями: хто має наглядати та відповідати за дотриманням забудови. Реакція Петербурга була блискавичною — вийшов указ імператора, у якому обов’язки нагляду за забудовою були покладені на поліцію. На виконання указу було проведено низку заходів: визначили будинки, які потребують «виправлення фасадів», зобов’язали знести самовільні прибудови до будинків, заборонили будувати тимчасові напівземлянки замість будинків, вирівняли ширину вулиць тощо.

У статті «Просвіти» Поділля у державотворчих процесах доби Української Центральної Ради» історик Віктор Адамський зазначає, що 7 листопада 1917 року до усіх адміністративних установ Поділля надійшов циркуляр Подільського губернського комісара Григорія Степури про необхідність організації співпраці органів влади та просвітніх товариств. А наприкінці місяця він розіслав циркуляр, в якому він просить представників місцевих державних і громадських установ спілкуватися з ним державною мовою, тобто українською, а також — привчати до неї решту службовців. Тих, хто з якихось причин не знає української, Григорій Степура просив докласти зусиль, щоб вивчити її.

7 листопада 1920 року пройшли загальні збори Української секції Учительської спілки Кам’янця-Подільського. Однією з причин таких зборів стало скрутне матеріальне становище українських шкіл, які, попри злидні, продовжували навчати дітей. Тому їх учасники сформулювали комісію, якій доручили зустрітися зі Симоном Петлюрою. У нього вони мали просити звільнити українські школи від реквізицій (примусове вилучення майна в інтересах держави — авт.) та не допустити запровадження виплати зарплатні натурою вчителям початкових шкіл. Крім того, учасники зібрання дійшли згоди, що викладання російської мови в українських школах є недоцільним і навіть шкідливим.

Про це написав історик Олександр Завальнюк у статті «Місто Кам’янець-Подільський у другій половині 1920 року: зміни в політичному образі, втрата статусу державного центру УНР».

Також 7 листопада 1920 року пройшли організаційні збори ради Кам’янець-Подільського товариства «Просвіта», на яких було обрано президію ради. Її головою стан Володимир Січинський — син Юхима Січинського. Однак незабаром місто захопили більшовики, які організували «червоний» терор на Поділлі. Побоюючись стати жертвою репресій, Володимир Січинський у грудні 1920-го разом з дружиною виїхав у Львів. Опісля він емігрував у Європу, а у 1949 році у США.

Про це розповіли науковці Анатолій та Андрій Трембіцький у статті «Подоляни в Українській республіканській капелі».

Видання «Нова Шепетівщина» 7 листопада 1942 року писало про початок роботи Шепетівської цукроварні. У повідомленні йшлося: «В минулу неділю відбувся пуск цукроварні і посвячення її протоієреєм Федором Прибитом… Відбудовчими роботами керував головний інженер Василь Шуляк. Було установлено дві нових машини, збудовано трясучку, реставровано електростанцію. Раніше в Шепетівці, коли працював цукрозавод, іригаційні води, які мали багато отруйних речовин, зливалися в річку Гуска. Тепер для іригаційних вод побудовані спеціальні відстійники… При заводі за дозволом пана гебітскомісара відкрито їдальню, де готують робітникам смачні м’ясні страви».

7 листопада 2017 року на фасаді хмельницького залізничного вокзалу встановили меморіальну дошку історику, голові Центральної Ради Української Народної Республіки Михайлу Грушевському. Присвятили подію сторіччю Української революції. Автором меморіальної дошки став скульптор Роман Албул. За словами місцевого історика та краєзнавця Сергія Єсюніна, Грушевський двічі побував на хмельницькому вокзалі. Один з таких візитів був у 1891 році, коли ще молодий Михайло Грушевський працював над своєю дисертацією, і приїхав на станцію Проскурів, а звідти вже вирушив у Кам’янець-Подільський.

Торік цього дня кореспонденти сайту «Є» писали, що зі села Сокілець Дунаєвецького району до Музею старожитностей Кам’янець-Подільського державного історичного музею-заповідника перевезли давньоруського ідола. Його у 1993 році виявив археолог Володимир Захар’єв під час дослідження давньоруського могильника в урочищі Батарея неподалік річки Ушиці. Археолог датує знайденого ним ідола другою половиною ХІІ століття – першою половиною ХІІІ століття.

Коментарі:

Інформація з інших ресурсів

Популярні новини

Останні оголошення
  Так  Ні, дякую