ye-logo.v1.2

Розбудова Проскурова після пожежі

Історія 9038
План 1824 року, затверджений імператором Олександром І
План 1824 року, затверджений імператором Олександром І. Фото: з архіву

Історія нашого обласного центру першої половини ХІХ ст. залишається темою малодослідженою. Особливо цікавим є питання забудови міста після пожежі 1822 року за вперше розробленим для Проскурова регулярним планом 1824 року.

Саме згідно з цим планом були прокладені всі основні вулиці центральної частини міста, які існують й сьогодні.
Місто до пожежі
На початку ХІХ ст. Проскурів, який хоча й мав статус повітового центру, був містом маленьким та не мав регулярної забудови. За свідченням подільського губернського землеміра Карла Екстера, у 1806 році в Проскурові було 487 будинків, з яких лише один кам'яний, а інші дерев’яні, крамниць кам'яних – 7 та дерев'яних – 68, млинів – 2, греко-руська церква, католицька каплиця, дві єврейські синагоги. Населення складало 2022 мешканці.
Стосовно характеру забудови Проскурова на початку ХІХ століття можна судити з планів 1800 та 1806 років. Перше. Що бачимо – в місці злиття Бугу та Плоскої був острів. Причому Буг, перегороджений греблею трохи далі по течії, розливався тут, утворюючи став. Острів називався Кемпа або «Старе місто» та мав щільну забудову. На ньому мешкали переважно нащадки польських переселенців з Мазовії, які були тут посаджені на початку XVIIІ ст. власниками плоскирівського староства Замойськими. Серед забудови острова виокремлюється площа, на якій розміщувалися будівлі ратуші та костьолу Св. Анни. Від площі у східному напрямку йшла вулиця (нині – вул. Примакова), що з’єднувала острів з «материковою» частиною міста. Для зручного сполучення через Плоску був споруджений довгий міст, замість якого ближче до середини ХІХ ст. була насипана земляна гребля. Додамо, що найкращою спорудою на острові був костьол Св. Анни, який у 1821 році перебудували з дерев’яного на мурований.
«Материкова» частина на планах обмежена позначенням земляних валів – залишків стародавніх міських укріплень, що зберігались принаймні до останньої чверті XIX ст. Ще з середини XVI ст., коли Плоскирів отримав міські права, тут почав формуватися торгово-ремісничий центр. В ньому осіли здебільше євреї-ремісники та торговці, які втікали на землі Поділля від нищівних релігійних війн, що вирували в Західній Європі. Вулиць у цій частини міста фактично не існувало, забудова була хаотичною, серед якої на планах виокремлені будівлі синагоги та православної церкви. Перед церквою був торговий майдан, який оточували дерев'яні та кам'яні лавки. Східна околиця міста проходила приблизно по лінії теперішньої вулиці Соборної, а його південною межею було перехрестя поштових доріг на Летичів (нині – вул. Проскурівській) та на Кам'янець (нині – вул. Кам'янецька). На цьому перехресті позначене «казенное каменное строение, в сем казначейство». Кам’янецька дорога проходила скрізь місто у північному напрямку, греблею перетинала Буг та проходила через село Заріччя вже як дорога на Старокостянтинів. На бузькій греблі позначені водяні млини.
Пожежа – як поштовх до перебудови
На початку літа 1822 року сталось найбільше лихо для Проскурова ХІХ ст. – пожежа, яка повністю знищила майже всі дерев’яні споруди міста, у т.ч. православний храм Різдва Богородиці, міські крамниці та ін. Від вогню не постраждала лише «острівна» частина міста, а от «материкова» частина з єврейськими кварталами вигоріла дощенту. Саме це лихо дало поштовх для докорінної перебудови міста.
За розпорядженням Подільського губернатора від 5 серпня 1822 р. до згорілого Проскурова був відряджений губернський землемір Вікентій Рудлицький. За короткий час він розробив проектний план забудови міста, позначивши на місцевості рівчаками заплановані квартали, вулиці, ділянки для забудовників. У листопаді 1822 року його план був ухвалений на місцевому рівні, а згодом доопрацьований у Петербурзі головним містобудівничим імперії архітектором Вільямсом Гесте. 22 січня 1824 року план забудови Проскурова був затверджений імператором Олександром І. Таким чином, Проскурів став першим серед міст Подільської губернії, для якого був розроблений генеральний план забудови та який був «Височайше» затверджений царем.
Тут слід зазначити, що у попередніх дослідженнях історії міста Хмельницького більшість авторів (в тому числі й я) неправильно читали підпис архітектора на плані Проскурова 1824 року й трактували його як Геслер. Насправді, над планом міста працював згаданий вище Вільямс Гесте (1763-1832) – архітектор, шотландець за походженням, що поступив 1792 року на службу в Російській імперії. Почав свою діяльність в Криму, згодом працював у Катеринославі, у 1808 році став архітектором Царського Села, а з 1810 фактично очолив всі містобудівні роботи в Російській імперії. Постійно розглядав надіслані з місць генеральні плани міст, багато з яких переробляв. Крім планів Москви, Смоленська та десятків інших міст Росії опрацював генеральні плани Києва, Катеринослава, Бахмута, Олександрівська, Бердичева, Черкас, Житомира, нашого Проскурова та ін.
Для складання плану Проскурова В. Рудлицьким та В. Гесте була застосована популярна на той час прямокутно-променева структура планування. За нею місто отримало чіткий поділ на вулиці, вся міська територія була розбита на 31 квартал та 403 садибні ділянки. Була приблизно збережена структура старої частини міста, й разом з тим заплановане розширення міста у східному (вздовж Летичівської дороги) та південному (вздовж Кам’янецької) напрямках. Ці східно-південні межі міста були окреслені напівкільцем бульвару (нині вул. Гагаріна – Червоноармійська – Свободи). Згідно з планом була визначена інша головна торгова площа міста – Хлібна (нині – квартал із сквером ім. Т.Шевченка). Також план нормував типи забудови: одним кольором були позначені квартали «под каменные строения», іншим – «под деревянные и прочие строения». До плану були додані збірки проектів типових фасадів будинків, з яких забудовники повинні були вибирати один із варіантів для будівництва. «Зразкові» фасади для міст всієї Російської імперії розробили архітектори В. Гесте, А. Руска і А. Стасов в 1809-1812 роках та вони були видані окремими альбомами.
«Неусыпное и строгое наблюдение за постройкою в Проскурове»
Таким чином, місто вперше отримало перспективний план забудови. Але, чітка реалізація цього плану в перші роки мала чимало проблем. Найголовнішою стало те, що поки план два роки проходив процедуру затвердження, проскурівчани-погорільці розпочали відбудову своїх помешкань без плану та без належного нагляду міських урядовців – магістрату, поліції, землеміра. Як результат, забудова першого року вийшла хаотичною. Так, на 1 липня 1823 року в Проскурові міщани побудували 96 будинків, з них: єврейських – 20 дерев’яних, 60 глиняних та 1 цегляний, християнських – 15 глиняних, й майже всі ці будівлі не відповідали типовим вимогам як за фасадами, так й за плануванням. Більше того, були порушені проміжки між будинками та лінії запроектованих вулиць. Губернський землемір В. Рудлицький регулярно направляв приписи проскурівському землеміру Івану Боярському з вимогою стежувати за дотриманням забудовниками виконання плану. Але, чисельні порушення та самовільна забудова у Проскурові тривали. Річ в тому, що проскурівський землемір, по-перше, часто бував у службових виїздах у повіті, отож не мав можливості постійного нагляду за забудовою у місті, по-друге – йдучи назустріч малозабезпеченим міщанам, він самовільно почав видавати їм спрощені плани будівель, які не відповідали плану. Так, замість пристойних будинків у місті будували халупи під стріхою. 7 листопада 1824 року В. Рудлицький рапортом на ім’я Подільського губернатора повідомив про незадовільне виконання генерального плану забудови Проскурова.
Губернська влада, вперше зіткнувшись з подібною проблемою та не маючи досвіду щодо практичної реалізації виконання регулярних планів забудови міст, звернулась у будівельну комісію Міністерства внутрішніх справ за поясненнями – хто має наглядати та відповідати за дотриманням забудови? Реакція Петербурга була блискавичною – вийшов Указ Його Імператорської Величності (!) , у якому обов’язки нагляду за забудовою були покладені на поліцію: «…Проскуровской Градской полиции подтвердить Указом неусыпное и строгое наблюдение за постройкою в городе Проскурове, производимою с тем, чтобы жители не отступали от планов и фасадов Высочайше апробованных…».
На виконання Указу проведено ряд заходів: визначили будинки, що потребують «исправления фасадов», зобов’язали знести самовільні прибудови до будинків, заборонили будувати тимчасові напівземлянки замість будинків, вирівняли ширину вулиць тощо.
Місто виправляється
Такими рішучими заходами владі здебільшого вдалося направити забудову міста згідно з затвердженим планом. До липня 1827 року проскурівчани побудували 150 єврейських та 72 християнські будинки. Все це будівництво йшло за проектами із згаданих вище альбомів 1809-1812 років, які пропонували 225 «зразкових» фасадів. Але у Проскурові з них було використано лише близько десяти. Найчастіше мешканці обирали проекти невеличких будинків із скромним архітектурним оформленням, за якими можна було спорудити й мурований, й дерев’яний будинок. Ремісники, торговці, нижче чиновництво віддавало перевагу проектам №87 – «мелочная лавка на один отвор», №9 і 10 – одноповерхові дерев’яні будинки на три та п’ять вікон. Купецтво та промисловці обирали переважно проекти №39 – будинок мурований або дерев’яний на фундаменті, №23 та №86 – двоповерхові будинки «каменные или деревянные на погребном этаже».
У 1828-1831 роках була перебудована бузька гребля, на якій споруджені нові шлюзи і міст через Буг. Одночасно на греблі, поруч зі старими, що згоріли, побудували два нові млини. На початку 30-х рр. ХІХ ст. розпочалося формування нової Хлібної площі, на якій з’явились крамниці та склади. У 1830 році за “Зразковим проектом повітового тюремного замку” столичного зодчого А.Захарова було завершена повна перебудова мурованої тюрми по вул. Кам’янецькій. Й нарешті, на місці дерев’яного православного храму, що згорів, спорудили муровану соборну Різдво-Богородицьку церкву. Турботи з будівництва собору взяла на себе держава, виділивши 60 тис. руб. За основу був взятий проект №ХІІ із «Собрания планов, фасадов и профилей для строения каменных церквей», складений 1824 року петербурзькими архітекторами А. Михайловим та І. Шарлеманом. До типового проекту додали лише надбудовану дзвіницю з проекту №ХІ. Будівництво собору почалося 1835 року, а вже 15 травня 1837 він був освячений.
Проте, незважаючи на кардинальні зміни на краще, у забудові Проскурова 30-х рр. ХІХ ст. залишилися й деякі вади, що так й не були виправлені з минулих від пожежі років. Як доповідав у 1837 році проскурівський землемір К. Чайковський: «…в Проскурове еще имеется много построек, делающих безобразие, построенные произвольно не по фасадам, имеющие отступления от проектной линии на несколько сажень в глубь своего участка… Еще можно сказать, что по плану значится на каждом участке постройка, а многие жители заняли по несколько номеров, построив один дом, а на оставшейся земле заводят огороды. Следует добавить, что Проскуров не разделен на части, улицы и переулки не имеют названий, бульвар как означено на плане не высажен деревьями… ». Але, найбільшою вадою Проскурова тих років була повна відсутність на вулицях бруківки, що в негоду робило їх майже непрохідними. Про це свідчить такий відомий факт: восени 1844 року під час подорожі імператора Миколи ІІ через Проскурів у його екіпаж було запряжені 12 пар волів, які ледь змогли перевезти царя через греблю і просуватись вулицями – настільки небруковані вулиці ставали непроїжджими під час дощів.
Проте, не дивлячись на певні недоліки, у 40-х роках ХІХ ст. Проскурів у порівнянні з іншими подільськими містами отримав відносно непогану забудову. Про це свідчить статистика – у 1846 році в місті було 39 мурованих будинків і за їх кількістю Проскурів поступався лише губернському Кам’янцю (287 мурованих будинків), випереджаючи всі інші міста Поділля – Летичів (23), Вінницю (16), Могилів (16), Нову Ушицю (6) та ін.
Отож у першій половині ХІХ ст. Проскурів вперше у своїй історії отримав генеральний план, за яким розпочалася регулярна забудова міста. Реалізація цього плану заклала основу теперішньої центральної частини міста Хмельницького та визначила вектори формування міського середовища на майбутні роки.
 

Коментарі:

Інформація з інших ресурсів

Популярні новини

Новини Хмельниччини
Останні оголошення
  Так  Ні, дякую