Хмельницький літературний музей отримав нові цінні експонати

Учора в Хмельницькому обласному літературному музеї відбувся незвичний захід — літературний музейний урок “Недоспівана пісня”. Цей захід було присвячено 95-річчю від народження поета і журналіста Леоніда Левицького. Директор музею Василь Горбатюк у вступному слові зазначив: “Період Другої світової війни був особливим для літературного життя України — чимало письменників поклали свої голови за перемогу. Серед них і поет та журналіст Леонід Левицький”. Коротко про життєвий і творчий шлях поета розповіла заступник директора Людмила Данилюк. Попри те, що Леонід Левицький народився на Житомирщині, дитячі та юнацькі роки він провів у різних куточках нашого краю — Теофільському, Ізяславському районах. “Ще з дитячих років у Леоніда Левицького проявилася поетична душа, — розповіла вона. — А в ранні шкільні роки з’явилися і перші вірші, які навіть надрукували в газеті”. Окрім поезії Леонід Левицький захоплювався малюванням — тому його часто порівнюють із Тарасом Шевченком. У школі він вів поетичний гурток, хоча зазвичай гуртками керували тільки вчителі. Поетичний талант розвивався і під час навчання в Києві — сусіди по кімнаті в гуртожитку згадували, що часто по вечорах читали вірші, то Леонід Левицький отримував схвалення найчастіше, але при цьому дуже самокритично ставився до себе і своєї творчості. 

Коли почалася війна, Леонід Левицький добровольцем пішов на фронт, бо вважав: якщо хочеш бути справжнім поетом, то маєш все знати, все відчути. Він був військовим кореспондентом і часто ризикував. Так, в одному з боїв і дістав смертельне поранення 25 грудня 1943 року.
На музейний урок завітав гість із Вінниці Вадим Вітковський. Він свого часу досліджував життя і творчість Леоніда Левицького і написав повість про його життя. Розповівши про власні знахідки, він передав у подарунок музеї кілька рукописів, та добрих два десятки оригінальних світлин із власного архіву, аби їх могло побачити якомога більше людей. “Такі люди, як Леонід Левицький, — подвійні герої: в умовах війни, коли не до віршів, бо треба іти в бій, вони знаходили час для своїх духовних потреб — писали вірші, пісні, чим піднімали бойовий однополчан, — додав дослідник. — Цим вони зробили свій внесок у перемогу”.
Під час уроку звучали поезії Леоніда Левицького у виконанні наукового співробітника музею Олени Ткачук та музичні композиції від студентів Хмельницького музичного училища ім. Заремби.