Хмельничанин знімає “пластилінові” мультфільми

 25-річного хмельничанина Вадима Кшецького можна назвати справжнім чаклуном, адже чоловік вміє змусити олівець заговорити з книгою, а кішку потоваришувати із собакою. Майстер ліпить фігурки з пластиліну, вибудовує їх на столі, вигадує нескладний сюжет і буквально за вечір-два створює маленький анімаційний шедевр.

Пластилінові герої, паперові декорації, азарт і проста цифрова техніка - домашня анімаційна студія готова!
Чим лише не захоплюються люди: колекціонуванням предметів старовини, марок і значків. Одні не проти зістрибнути з парашутом, інші - підкорити гірські кручі. А ось Вадима Кшецького привернуло тонке мистецтво - пластилінова анімація. Тонке не в тому сенсі, що герої його мультфільмів виліплені до портретної схожості. А в тому, що створення навіть найкоротшого ролика вимагає точності, зосередженості, зваженості в рішеннях: трохи зрушив камеру - і вся справа нанівець. Саме так, шляхом проб і помилок, початківець-мультиплікатор і освоїв ази пластилінової мультиплікації. Герої його сюжетів схожі на колишніх “мультяшних” роботів-трансформерів, якими захоплювалися дітлахи ще на початку 90-х років, та на персонажів популярного мультфільму “Тачки”. Є у його колекції і динозаври, і янголи, і демони. За словами пластилінових справ майстра, ідея створення мультиків багато років тому прийшла сама собою. Це було щось нове для нього - цікава й оригінальна справа. Раніше він просто ліпив із пластиліну різні фігурки, цією ж творчістю колись захоплювалися його батько, брат та дядько. Нині створювати мультфільми, за словами пана Вадима, значно легше, ніж раніше, оскільки технічне оснащення процесу стало кращим. “Я добре пам'ятаю свій перший анімаційний ролик. Це була коротесенька історія про те, як чоловічок перетворюється на вовкулаку, - розповідає майстер. - Кольори тоді були тьмяними і “брудними”. Нині ж у продажу є пластилін яскравих та насичених відтінків. Та й техніка також дозволяє багато. До прикладу, раніше, щоб зробити декорації, потрібно було вимальовувати візерунок фарбами. Зараз це реалізовується за допомогою комп'ютера”. Для своїх фігурок, крім пластиліну, майстер використовує картон та пластик. Деякі з них робить із полімерної глини, щоб вони довше зберігалися. “Перед процесом ліплення пластилін потрібно трохи розім'яти, змішуючи потрібні кольори, щоб вийшов однорідний колір, - каже пан Вадим. - Потім необхідно дати йому відлежатися і трохи застигнути. І лише тоді можна починати виліплювання фігурки. Для створення мультфільмів більше підходить не надто м'який пластилін. Це визначає стійкість і “витривалість” чоловічків. Зрештою, “акторам” доводиться “працювати” під яскравим світлом ламп. І якщо пластилін занадто “податливий”, то герої можуть просто розплавитися. До слова, руки у творця пластилінових мультфільмів завжди повинні бути чистими. Особливо - якщо скульптор працює з різними кольорами пластиліну. Після кожної сцени фігурки доводиться відновлювати і коректувати. Десь пил потрапив, а десь і рука “зламалася”.

Хобі не з простих: 1 000 кадрів та всього хвилина готового мультфільму. “Дублерів у героїв моїх роликів немає, - ділиться чоловік. - І запасних “частини тіла” я не заготовляю. Змусити пластилінового героя рухатися досить складно. До прикладу, щоб чоловічок попрацював молотком, потрібно виконати копітку роботу. Руку треба 10 разів перемістити вгору, а потім стільки ж униз. Тоді в змонтованому варіанті рух буде плавним. На весь ролик йде величезна кількість мульткадрів. Загалом, на декілька хвилин анімації потрібно зробити близько тисячі світлин! Але незважаючи на складність роботи, пластилінові мультики об'ємніші, цікавіші й “живіші”, ніж звичайні - мальовані”. Дивлячись на характерні обличчя героїв мультфільму пана Вадима, складно з ним не погодитися. Проте майстер на лаври прославленого аніматора не претендує. Він працює кухарем-сушистом, виховує синочка Даніїла. Однак і в житті серйозних чоловіків є місце для творчості.