Ольга Слободянюк створює картини із запахом кориці та кави

 І всіх цих легендарних персонажів можна побачити не в картинній галереї чи на сторінках улюбленої книжки, а на стіні в будинку талановитої художниці з Городка Ольги Слободянюк. Свої незвичні творіння майстриня називає «висипанками» і для їхнього створення використовує унікальну авторську техніку. Жінка не має ані фарби, ані пензля. Вона пише свої шедеври… крупами, насінням, спеціями, кавою та чаєм.

Для червоного відтінку – паприка, для коричневого – кориця
Пані Ольга хоча й здобула свого часу освіту художника-оформлювача, спробувати свої сили у цій царині їй так і не судилося. Жінка пропрацювала 20 років у сільгоспуправлінні й лише три роки тому зрозуміла, що її покликання –мистецтво. А сталося це після того, як вона зі своїми колегами створила з крупів, квасолі та насіння герб району для обласної сільськогосподарської виствки-ярмарку «Агро-Поділля». Ця робота вийшла такою вдалою, цікавою та природною, що на виставці мала неабиякий успіх. До речі, вона й досі висить у кабінеті в колишнього начальника пані Ольги. Згодом художниця зрозуміла, що державна служба та творчість — поняття не сумісні, тому звільнилася з роботи і присвятила себе висипанкам. З того часу вона створила понад 200 дивовижних картин. У її доробку є не лише портрети, але й чарівні пейзажі, зображення казкових тварин та натюрморти. В хід іде все – від шкаралупок фісташок та волоських горіхів до рису, проса та різнокольорової квасолі. «Роботи свої не фарбую, все природне та натуральне, - каже майстриня. - З часом вони трохи втрачають свої кольори, але від цього висипанки лише виграють, адже починають відігравати новими золотавими барвами. Дуже люблю мак та манку, з цими крупами мені працювати найцікавіше, ними легко відтіняти. Манка є природним білим кольором, а мак – сірим. Для чорного відтінку беру чорний чай, для коричневого – каву, корицю, насіння льону та гречку, для зеленого – горох та сочевицю, для жовтого – куркуму та кукурудзяне борошно, для червоного – паприку».

Насіння та злаки – це потужні обереги
Одна з останніх робіт пані Ольги, так би мовити, «щойно з печі» - соняхи - настільки світла й сонячна, що дивлячись на неї, неможливо втриматися від усмішки. «Якщо до мене приходить муза, можу працювати і вдень, і вночі, - каже жінка. – Проте ніколи не сідаю за висипанки, якщо у мене немає настрою, адже дуже важливо, щоб вони приносили людям радість. Насіння та злаки – це взагалі потужні обереги. Кожна насінинка, як мікрочіп, містить свою інформацію та має своє значення. До прикладу, мак – це символ здійснення бажань, злакові – достаток у сім’ї, манка – здоров’я. Важливо, не що ти малюєш, а як ти це робиш. В картини слід вкладати душу, позитивні думки, тоді вони нестимуть свою неповторну цілющу енергетику».
Фантазії жінці не позичати. Найбільше їй подобається відтворювати образи тварин: коней, котів, левів, оленів. Ідеї бере з природи, життя, зі всього, що її оточує. Найавторитетнішим критиком для пані Ольги є сестра Лариса, яка також художник і займається створенням картин із вовни. «Саме завдяки сестрі я свого часу зважилася на першу виставку в нашому рідному Городку в краєзнавчому музеї, - каже художниця. – Ми презентували свої роботи разом і з того часу працюємо в такому собі сімейному творчому тандемі. Ще були виставки в Хмельницькому та Кам’янці-Подільському».