ye-logo.v1.2
18 Жовтня, 2019

Найшвидший піаніст світу в Хмельницькому: «Більше ніж півжиття мою музику не визнавали»

Даша ПАСТЕРНАК Культура 1231
Техніка гри Любомира Мельника базується на дуже швидких нотах й складних нотних послідовностях
Техніка гри Любомира Мельника базується на дуже швидких нотах й складних нотних послідовностях. Фото: автора

Свою музику Любомир Мельник називає continious music, що в перекладі означає «безперервна гра».

Найшвидший у світі піаніст та композитор українського походження Любомир Мельник вперше приїхав до Хмельницького. У рамках світового туру до свого 70-річчя піаніст виступить сьогодні в обласній філармонії. Вчора ж, 23 лютого, відбулася творча зустріч музиканта з хмельницькими шанувальниками.

Чоловік ще у 1985 році встановив два світові рекорди, ставши найшвидшим піаністом планети. Піаніст зіграв найбільшу кількість нот за годину гри, при швидкості 13-14 нот на секунду кожною рукою. Другий рекорд – він став найшвидшим піаністом світу: зміг зіграти мелодію, витягуючи 19 з половиною нот щосекунди кожною рукою одночасно, у той час коли звичайний піаніст може зіграти максимум 13-14 нот в секунду.

Любомир Мельник народився 1948 року в Німеччині в родині вихідців з України. Потім сім’я переїхала до Канади. Хоча чоловік все життя прожив за кордоном, вважає себе українцем і добре володіє українською мовою.

Піаніст згадує, що у них вдома завжди було фортепіано, і саме його мама розгледіла в синові талант до музики. Так хлопець почав ходити на приватні заняття з фортепіано до консерваторії. Щоправда, коли подорослішав пішов вивчати до коледжу філософію.

«У мене було дуже гарне дитинство. Коли я маленьким, у три-чотири роки, пробував грати на п’яно, мама бачила, що у мене виходить. Почала навчати мене, а потім віддала до музичної школи. Але на заняттях я був, як всі інші хлопці – грати не хотів, вчительку не слухав. Я до сих пір пам’ятаю той запах дерев’яного п’яно і дитячі малюнки в книжечках. Це був найщасливіший період в моєму житті», - розповів Любомир.

«Коли я граю, я і п’яно стаємо єдиним цілим».

Щойно закінчивши коледж, піаніст переїхав з Америки до Парижа. Там він й відкрив свою унікальну техніку сontinuous music. За словами піаніста, безперервна музика – це справжній голос фортепіано.

«Це сталося само собою. Завдяки тай-чі (бойове мистецтво – прим. автора) моє тіло змінилося і одного дня я міг грати скоріше, ніж могли грати інші. Я зв’язав себе, свою душу зі звуком п'яно. Вони працюють разом. Тоді я не мав одягу, грошей, їжі. Я був найбіднішою людиною на світі. І ця музика прийшла до мене. Хто б це міг зробити, як не українець? Тільки українці так терплять, - говорить музикант. - Думав, якщо світ це почує, то зрозуміє, що я дійсно є феноменальний піаніст. Але ніхто не сприйняв це».

У Парижі Любомир Мельник намагався давати концерти і доносити слухачам свою музику, але майже ніхто не приходив. З часом піаніст повернувся до Канади, їздив Америкою та Європою, презентував свою техніку, але популярним не став.

Після світового рекорду визнання теж не прийшло до Любомира Мельника й класичний світ музики не сприймав його. Визнання до піаніста прийшло аж після 60-ти, коли вийшов його перший альбом на лейблі Erased Tapes.

Тепер чоловік здійснює свою мрію, їздить світовим турне. Піаніст зізнається, що українські слухачі, на відміну від інших, чують душу його музики.

«Я дуже люблю тут грати. Українські театри не такі, як європейські. Бо тут старші будинки, а я не люблю нову архітектуру. Є велика різниця і в публіці. Останній рік я бачу, що люди дійсно чують мою музику. Беруть її за душу і за серце, - каже Любомир. - Я взагалі не можу нормально грати в Америці та Канаді, там люди не чують мене, там дуже зле грати. В Європі грати краще, але для них це просто цікавий концерт. Українці ж чують душу музики».

Музикант написав три великі твори на українську тематику: про Голодомор, Шевченка, Петлюру.

Є одна річ, якої Любомир дуже боїться – що не буде кому передати свої знання. Чоловік розповідає, що має учнів, які навчаються його техніці, але серед них немає тих, хто відкрив в собі безперервну музику.

«З самого початку виникнення фортепіано всі просто грали мелодію. Для них це був просто інструмент. Але п’яно має душу, воно живе і має голос. Голос той, як величезний хор і оркестр. Сontinious music дає можливість нарешті почути голос п’яно, - ділиться піаніст. – Якщо мене не стане, цієї музики не стане. Ніхто більше не зможе почути її наживо, почути голос п’яно».

Читайте новини на нашому Телеграмі

Коментарі:

До теми

Інформація з інших ресурсів

Популярні новини

Останні оголошення
  Так  Ні, дякую