Пластилінова казка Валентини Бондарчук

Сама жінка вважає цей матеріал найкращим засобом передачі своїх емоцій і нізащо не проміняє на звичні фарби.  Адже він дозволяє зробити картинку рельєфною і за рахунок цього більш виразною та живою.
«Мені здається, що саме через руки, без застосування будь-яких допоміжних засобів, передається моя енергетика, мій емоційний стан. Крім того, пластилін дає художнику значно більший простір для гри кольорів, ніж акварельні чи олійні фарби. І не потрібно боятися, що картини «потечуть». Якщо їх ретельно полакувати і берегти від потрапляння прямих сонячних променів, будуть жити вічно!» – переконана Валентина Володимирівна.
Одним із наймолодших видів живопису, який художники почали використовувати зовсім недавно, жінка займається трохи більше року. Хоча перші спроби виготовляти вироби з пластиліну були ще на початку дев’яностих років. Тоді в Старокостянтинівському міському дитсадочку №6 «Зіронька», де працює вихователькою, ліпила пташок. Ніби й непогано виходило. Але, не підтримане колегами,  захоплення молодої виховательки швидко промайнуло. Повернулася до роботи над пластиліном аж через п’ятнадцять років, тільки дещо в іншому ракурсі.
«Якось по телевізору побачила передачу про жінку, яка демонструвала свої пластилінові малюнки (але герої сюжетів на тих картинах були якісь неприродні, як у пластилінових мультиках), і захотілося собі спробувати. Першою роботою були «Акваріумні рибки». Картина сприймалася набагато краще, ніж звичний малюнок», - каже пані Валентина.
Техніка виготовлення пластилінових картин Валентини Бондарчук досить проста. На основу з фанери чи ДСП наносить тонким шаром фон і потім наліплює об’ємні фігурки, в залежності від сюжету. Робить майстриня це досить швидко і вправно. За один вечір, дивлячись телевізор, може виготовити дві картини. Потім зверху покриває лаком, щоб легко милися і протиралися від пилюки.
Деякі художники для створення пластилінових картин користуються стеками (спеціальні допоміжні інструменти – прим. авт.), для отримання тонких ліній застосовують пластмасові або скляні медичні шприци без голок чи шприци для кондитерських потреб.
«Я покладаюся тільки на свої пальці. Досить добре відчуваю їх кінчики. Можу виліпити навіть найдрібніші деталі. Взагалі, чим тонше розкачуєш пластилін, тим кращий вигляд мають картини», – ділиться секретами Валентина Володимирівна.
На підтвердження своїх слів художниця демонструє спочатку картину із зображенням соняшників, на якій дрібненькі зернятка мають натуральний вигляд, а потім портрет Тараса Шевченка у каракулевій шапці із сотнями тоненьких завиточків.
Для своїх картин використовує звичайний пластилін вітчизняного виробництва, що продається в магазинах. Він, хоча твердий, зате після того, як розім’яти, легше піддається обробці, ніж імпортний, який, дуже м’який і з нього важко ліпити - усе розлазиться.
Своїх сюжетів старокостянтинівська художниця не вигадує. Бере першу-ліпшу картину, яка подобається, і перетворює в об’ємне зображення із пластиліну. Найбільше її захоплюють малюнки, виконані в українському народному стилі. Зізнається, що перші роботи не виділялися особливою оригінальністю. Але чим більше ліпиш, тим більше вдосконалюється техніка і краще виходить. Нині у її творчому доробку більше двадцяти намальованих пластиліном картин, серед яких не тільки казкові сюжети, а й портрети історичних особистостей.
«Виготовлення картин з пластиліну приносить велике задоволення. І не тільки тому, що твою роботу хтось оцінить, а, насамперед, заспокоює нервову систему, дає можливість на певний час віддалитися від буденної суєти, турбот і проблем, якими нині так перенасичене наше життя», – каже художниця.
А ще Валентина Бондарчук хоче зайнятися скульптурою. Оскільки не визначилася, з яким матеріалом буде працювати, то першу спробу зробить із пластиліну. Ось вже декілька місяців поспіль виношує ідею виготовити американську статую свободи. Та все якось часу не вистачає, а, може, натхнення ще не прийшло.
«Навіть, якщо і буду виготовляти скульптури, то пластилінову техніку покидати не збираюся. Адже вона дуже цікава не тільки малюкам, а й дорослим. Бачили б ви, з яким захопленням вони розглядають мої картини, коли відвідують дитячий садок», - каже на завершення нашої розмови пані Валентина.