З куполом – та не церква, кругла – але не цирк, в ній весілля гуляють – та це не ресторан…

Про цю помпезну будівлю у Книжківцях, що одразу за мікрорайоном Ракове, в селі знають усі. Більше того, про неї відомо навіть багатьом міським мешканцям, особливо тим, які живуть на верхніх поверхах з видом у цей бік. Споруда милує око кожного, вражаючи своїми формами, розміром, кількістю вікон та сходинок.
В Книжківцях поширено чимало легенд, одна цікавіша іншої, про те, що це за побудова. Одні люди кажуть, що це колишній депутат хотів побудувати готель. Але щось там в нього пішло не так, гроші закінчилися і будівництво «заморозили». Інші запевняють, що депутат будував «придане» для доньки, але та вийшла заміж за сина одного з колишніх мерів Хмельницького, в якого і без цієї «хатинки» було де жити. Є й такі очевидці елітного будівництва, які запевняють, що на власні очі бачили, як гвинтокрилами висаджували мідний купол на каркас будівлі...
Власне, саме від величезного купола, який і є головною окрасою споруди, до неї  «причепилася» однойменна назва. Навіть у рекламних газетах з оголошеннями у рубриці «нерухомість», садиби, які продаються неподалік, характеризуються, як «біля «Купола».
Немає диму без вогню, стверджує народна мудрість. Дружина власника вражаючої книжковецької  «диковинки» Людмила Пляцок розповідає, що насправді, за задумом її чоловіка, тут мав бути готельно-ресторанний ком­п­лекс. Але настали «негарні» часи  і довести задумане до кінця не вдалося. Проте, участь гелікоптерів у зведенні споруди Людмила Омелянівна запере­чує. Каже, що каркас збирали на землі, а сам купол підіймали за допомогою спеціальних підйомних кранів, замовлених із Вінниці.
Хоча, бути у Книжківцях готельно-ресторанному комплексу не судилося, проте гулянки з приводу одруження тутешні молоді люди обожнюють влаштовувати саме в «Куполі». «Першим весіллям, яке ми тут відгуляли, – пригадує пані Людмила, – було весілля нашої доньки. Молодята, у супроводі почесних свідків та численних гостей, повільно підіймалися сходами – все відбувалося, наче в кіно!».
На момент нашого візиту до місцевої архітектурної «родзинки», усе довкола було заметено снігом. І, хоча ранок середи – далеко не час світських прийомів, проте  «Купол» все одно вразив нас своєю помпезністю.
За словами Людмили Пляцок, влітку в батьківському палаці частенько мешкає їхній син. Взимку ж елітна будівля більшість часу пустує, хоча тут є всі умови для життя: шість газових конвекторів, електрика, косметичний ремонт. Найбільша ж окраса «Купола» – це, звичайно, «царський» зал, з величезних балконів якого видно півміста, та красива кухня, довжиною 13 метрів.