«DukeTime» – вони вже тут!

«DukeTime» – це унікальне явище в українській музичній культурі. Його обожнюють і ніколи ні з ким не плутають. Одеські вокалісти співають «a cappella» чисто та весело. Оригінально і несподівано міксують класику, рок, оперу та джаз. Один стиль переливається в інший і вимальовується своя, унікальна музика. Музика голосу. Вокалісти демонструють, наскільки віртуозним інструментом може бути людський голос, імітуючи як сучасну, так і електронну музику. Вони постійно працюють над розвитком такого складного і рідкісного стилю виконання пісень, як «a cappella». Разом з тим, «DukeTime» формує хороший смак у публіки, ретельно відбираючи музичний матеріал і тексти творів. Хлопці ніколи не зупиняються на досягнутому, постійно шукають нові засоби вираження, а у відповідь отримують увагу вдячної публіки. Музиканти виконають авторські роботи, а також хіти зірок зарубіжної та радянської естради, народні пісні, джазові композиції в оригінальному аранжуванні. Напередодні візиту одеситів до Хмельницького, знайомимося з «DukeTime» в особі вокаліста Ігоря Царука.

– Ігоре, для хмельничан Ви поки що взагалі незнайомий гурт, розкажіть коротко: хто ви і як розпочалася історія «DukeTime»?

– Це довга історія (посміхається). До моменту зустрічі шістьох професійних вокалістів кожен мав за плечима досвід сольної практики, роботи в ансамблях та інструментальних колективах. До прикладу, я, Володимир Кошельник і Гарік Горяну раніше працювали в народному колективі «Веселка». Об’їздили з ним усю Європу. Одного разу ми виступали на святкуванні ювілею відомого львівського хору «Дударик». Це чоловіча капела, учасникам якої від 6 до 30 років. Уявіть собі: загальний склад 120 осіб! Після концерту ми відпочивали за горнятком кави з учасниками капели, це хлопці нашого віку, і раптом, під час нашого спілкування, вони заспівали народні пісні з якимись естрадними елементами. Це було незвично, але головне – чесно, щиро. Нам дуже сподобалося! Під враженням ми привезли їхні диски додому, у Білгород-Дністровський, довго слухали, роздумували, продемонстрували своїм колегам-однокурсникам. Вже спільно ми вирішили спробувати виконати щось в цій же манері. Так народився чоловічий секстет. Це оптимальна кількість учасників для акапельного співу.

– Яка історія назви Вашого гурту?

– Тут є символічне поєднання двох відомих на весь світ постатей, двох Дюків: відомого французького та російського державного діяча, одного із засновників та першого керівника Одеси, Армана дю Плесі, герцога де Рішельє (фр. Armand Emmanuel Sophie Septemanie de Vignerot du Plessis, 5th duc de Richelieu) або просто графа Дюка де Рішельє («Дюк» – означає «герцог» – авт..), а також відомого джазового музиканта Дюка Елінгтона. Слово «Time» для нас символізує зв’язок часів та поколінь. Таким чином «DukeTime» ми визначаємо, як «час герцога».

– За скільки часу вдається досягати такої гармонії у виконанні?

– Це залежить від багатьох чинників. А починається робота з відбору матеріалу. Спочатку визначаємося, що саме ми збираємося аранжувати і хто з учасників гурту над чим працюватиме. Щось може вийти за два-три дні, над чимось працюємо набагато довше. Разом слухаємо, корегуємо, вивчаємо і лише тоді пробуємо виконувати. Акапельне виконання – колективна праця. Успіх залежить від кожного окремо і від гурту в цілому. Ми різні за характером, але єдині в бажанні створювати щось нове. Адже, усі ми – ланки одного ланцюга. Думаю, багато хто мріяв би працювати в такому колективі. Нам цікаво разом не тільки під час роботи. На відпочинку ми можемо собі дозволити бути більш вільними і розкутими. Відволіктися від наших повсякденних турбот і стати людьми, які просто люблять спорт, говорять про сім'ї, якихось непов'язаних з роботою моментах, і це об'єднує.

– Чому обрали таку манеру виконання, як «a cappella»?

– Термін «a cappella» означає спів без супроводу музичних інструментів. Це те, що нам подобається. Це вищий пілотаж! Тут доречно згадати одне з висловлювань Елли Фітцджеральд: «Мій голос – всього лише інструмент оркестру». Звичайно, цей жанр зараз в Україні не затребуваний. Але я вірю в наш колектив. Ми будемо працювати і прагнути, щоб нас належно оцінили, щоб пісні звучали по радіо і в телепрограмах.

– Як на Вас реагує непідготовлений глядач?

– Нам пощастило виступати на сценах Москви, Санкт-Петербурга, Мінська, Мурманська, Таллінна, Алма-Ати, Стамбула, Києва та в інших містах. Нас завжди приймали дуже добре. Скажу без удаваної скромності: часто ми просто не могли піти зі сцени – публіка не відпускала. Дуже успішні концерти були у нас також в Одесі, Ялті, Маріуполі та Херсоні. У більшості випадків зал аплодував нам стоячи, і це при тому, що третина залу – тінейджери 15-18 років. У них інші смаки, культура, вподобання, але молодь сьогодні теж має відчуття прекрасного.

– У Вас чоловічий колектив. Не було бажання взяти жіночий голос в команду?

– Ми працюємо без жінок, але для жінок ...

– Вас часто порівнюють з «Піккардійською Терцією»?

– «Терція» один з найкращих акапельних колективів України. Вона давно вже зарекомендувала себе як тонкий, натхненний аранжувальник, і в цьому, гадаю, одна з головних причин їхньої популярності. «Терція», принаймні в Україні, була першою і такою залишається. Якщо ж говорити про порівняння, зазвичай нас порівнюють з «Хором Турецького». Це дуже хороший колектив, так що порівняння навіть приємне.

– А «Хор Турецького» знає про Ваше існування?

– Так, ми знайомі з керівником – Михайлом Турецьким, спілкувалися минулого літа, коли він на кілька днів втік до Одеси від московського смогу. Він дуже добре відгукується про нашу творчість.

– Вашому колективу трохи більше п’яти років. Ви знаєте інші гурти, які працюють у тому ж напрямку, що й ви?

– Це не надто поширений стиль виконання, і, скажу чесно, – важкий. В Одесі є кілька гуртів, що співають «a cappella». А ось у російській глибинці – маленькому містечку, поблизу Орла, є навіть секстет, який утворився саме завдяки нам. Студенти тамтешнього музичного училища надихнулися нашою творчістю, довгий час писали нам свої захоплені відгуки, а згодом навіть попросили партитури, щоб створити такий самий колектив. Ми, звичайно ж, допомогли, однак порадили писати пісні самостійно, інакше колектив не буде розвиватися. Ми відкриті для спілкування і готові допомагати, редагувати щось, але кожен, хто хоче досягнути успіху, мусить працювати самостійно. Працювати важко і наполегливо.

– Де Ви вже «засвітилися» завдяки наполегливій праці?

– Важливими подіями нашого творчого шляху в різний час стали: проект «Хвилина Слави» на телеканалі ОРТ (Росія), концертний тур письменника-сатирика Михайла Задорнова, участь у телевізійних ефірах українських розважальних шоу «Вечірній квартал», «Пороблено в Україні», «Що? Де? Коли?», Політичного ток-шоу «Шустер live» і багатьох інших. Любимо подорожувати, відкривати для себе нові міста, знайомитися з новим слухачем. Під час концертів намагаємося впроваджувати інтерактивне спілкування з аудиторією, що створює ефект єднання артистів та глядачів.

– У Вашому репертуарі є багато пісень зірок радянської та зарубіжної естради різних років. Як Вам вдається передати манеру їхнього співу?

– Ми не намагаємося наосліп наслідувати виконавців, пісні які співаємо, а пропонуємо власне бачення їхніх творів. Якими засобами це досягається? Тільки голосами!

– Чим порадуєте хмельницьку публіку?

– Це буде подання найкращого. Програма називається «Нова естетика вокалу». Ми маємо намір показати різнобічні грані нашої творчості, зацікавити людей, які вперше прийдуть нас послухати.